Шість місяців тому моє життя перекинулося з ніг на голову. Раніше я приходив додому до гарячої вечері, чистої хати та люблячої дружини Марини.

Тепер я приходжу додому до брудного посуду та байдужої партнерки Ані, яка, здається, більше цікавиться своїм телефоном, ніж нашими стосунками.

Я пам’ятаю день, коли вперше побачив Аню. Вона виходила із салону краси – виглядала молодою та енергійною.

Я подумав, що, напевно, саме так виглядає кохання – разючий контраст із рутиною, комфортом та стабільністю, які забезпечувала Марина.

Протягом десяти років ми з Мариною жили в душу. Вона не була гламурною, як Аня, зате була справжньою. Вона дбала про нашу хату, готувала смачну їжу: на мене завжди чекала тепла тарілка мого улюбленого борщу

Їй було зручно в джинсах і кросівках, волосся в хвіст, але вона завжди була поруч зі мною. Аня, навпаки, стурбована своїм зовнішнім виглядом.

Вона ніколи не готує, тому що боїться зіпсувати манікюр, і її більше хвилює її нове замовлене на сайті вбрання, ніж підтримання порядку в нашому домі.

Поки я варив дешеві сосиски, міркував про свій вибір. Я зрозумів, наскільки сильно я приймав любов і турботу Марини як належне. Я пошкодував, що проміняв теплий, люблячий будинок на поверхневе існування.