Я не можу повірити, що опинилася в такій ситуації. Зізнатися в цьому нелегко, але я вирішила поділитися, бо відчуваю глибокий розпач і шукаю хоча б краплину розуміння. Мені соромно, але мовчати далі я не можу.

Майже рік я живу з цим і нічого не зробила, щоб якось змінити ситуацію. Поділитися цим із близькими неможливо — зрозуміло, чому. Але правда в тому, що я по-справжньому закохана в колишнього однокласника своєї доньки, і я просто не знаю, як діяти далі.

Найбільша проблема в тому, що мені нещодавно виповнилося 40 років, а йому ще немає й двадцяти.

Раніше я чула подібні історії, де “все сталося несподівано”, і не розуміла, як таке можливо. Але зараз я сама опинилася в подібній ситуації.

Ми вперше перетнулися два роки тому, коли він ще навчався в одинадцятому класі. Здавалося б, звичайна зустріч, але щось відразу привернуло нас одне до одного. Наші стосунки стали серйозними лише після того, як йому виповнилося 18 років. І хоча я ніколи не ставила запитань про його минуле чи можливі стосунки, це не має значення. Факт залишається фактом — між нами не просто різниця у віці, а справжня прірва.

Він чудова людина: розумний, ввічливий, цілеспрямований, навчається в престижному університеті. Але я розумію, що ці стосунки заважають йому. У той же час я не можу відпустити його, тому що з ним мені надзвичайно добре.

Ми розуміємо одне одного, можемо говорити про будь-що, обіймаючись і насолоджуючись затишком. Він, незважаючи на свій вік, дає мені відчуття захищеності, якого я так довго прагнула.

Однак є те, що постійно мучить мене. Я знаю його батьків, ми сиділи за одним столом на випускному. Його мати вітається зі мною, а я посміхаюся у відповідь, приховуючи свою таємницю.

Я не можу уявити, як вони колись дізнаються про це. Що я скажу? Як дивитимусь їм у вічі? І як до цього поставиться моя донька? Вона подумає, що її мати втратила глузд.

Мені здається, що рано чи пізно я зруйную йому життя. І все ж відпустити його я не можу — це вище моїх сил. Він також не хоче йти. Це почуття настільки сильне, що я навіть не можу уявити, як із цим впоратися.

Я розумію, що ситуація складна і рано чи пізно все може вийти назовні. Але зараз, у цей момент, нам добре разом, і я просто не знаю, як це змінити. Боюся думати, чим усе це закінчиться, але не можу змусити себе розірвати цей зв’язок.

КІНЕЦЬ.