У мене 2 дорослі дочки 30 та 31 рік. У старшої є дочка 10 років, чоловіка немає і не було. У молодшої 2 дітей, 3 та 2 років, заміжня.

З молодшою дочкою у мене стосунки прекрасні, а зі старшою щось не ладнається. Весь час чую закиди з її боку: Ти мені квартиру не купила, Ти мені життя зіпсувала і т.д.

Коли вони були маленькими, мого чоловіка не стало, я вирощувала їх одна, працювала дуже багато, закінчивши 2 інститути, розносила газети, писала статті в журнали, робила астрологічні прогнози та багато іншого. Не можу сказати, що діти мали все, але ми вижили.

Потім я задумалася про майбутнє і пішла на ризик: продала свою 1-кімнатну квартиру, і вклала гроші у двокімнатний будваріант. Самі пішли жити на орендовану квартиру (2-кімн).

Діти тим часом вже закінчували школу і вступали до інститутів. Коли будваріант побудувався, я зробила там ремонт і продала, потім купила наступний і ще раз за тією ж схемою.

За цей час не стало моєї мами, мені у спадок залишилася маленька квартирка у центрі міста, куди оселилася моя старша. Потім вона здала її в оренду, а собі зняла за ці гроші ближче до садка.

Молодша тим часом вийшла заміж, з’явилося двоє дітей. В останній будваріант я вселилася, коли там був суцільний бетон, поступово робила ремонт.

Молодша жила з чоловіком на орендованій квартирі вже 4 роки. Зять попросив мене взяти їх до себе, він доробив ремонт, і ми почали продавати квартиру.

Продавши її, повернула зятю гроші за ремонт та ще дала пів мільйона гривень (заявлений подарунок на весілля) на добудову будинку. Будинок вони добудували та переїхали.

Мені купили 1-кімн. квартиру (убиту), я зайняла грошей і зробила там ремонт, пустила квартирантів і цими грошима віддаю борг за ремонт.

Сама живу у цивільного чоловіка (він з’явився одночасно з новою квартирою, тож мені й пожити там не довелося). Весь цей час старша дочка влаштовує мені істерики, що їй не подобається бабусина квартира і проклинає мене, що я їй не купила іншу, а допомогла її сестрі.

На мої пояснення, що бабусина квартира коштує дорожче, і що, виплативши кредит за ремонт, я зможу продати квартиру, також продати бабусину, і купити їй більше, а собі щось простеньке. Вона навіть не приховує своєї ненависті, каже, що її батько дитини не залишився з нею, бо ми бідні, каже, що я їй зіпсувала все життя.

Я не знаю, як вчинити в цій ситуації. Я повільно, але впевнено йду до мети купити їй хорошу квартиру. Зараз пішла працювати у сферу нерухомості (у мене перша робота добова, між добою можу ще десь попрацювати), вже вивчила ринок, працюю, але з дочкою стосунки гірше з кожним днем.

Внучка мене обожнює, навіть у творі написала, що її найкращий друг – я. Дочка намагається це використати, і коли я їй не даю грошей, онука до мене не водить (типу виховує).

Сьогодні знову спробувала сказати мені гидоту. Я прорекламувала бабусину квартиру для продажу (на прохання дочки), коли я сказала, що потрібно продавати через агентство, дочка сказала: «Ти хочеш грошей зрубити – так і скажи!» А я й справді хотіла заробити трохи грошей на продажу своєї квартири та купити їй путівку до Туреччини.

У мене таке спустошення в душі, що не можу навіть казати. Лише пишу вам. І собі. Що робити, не знаю.

І її шкода, вже 31 рік, а невлаштована, роботи немає, чоловіка немає, та ще й квартира не подобається. Чому немає роботи? А тому, що знову я винна: з онукою не сиджу, хоча їй уже 10 років. І заміж вона не вийшла, бо я з онукою не сиділа, а працювала.

Батько дитини навіть копійки не прислав. А що таке дитину підняти, я думаю, всі знають. І сестра її, моя молодша, на денному відділенні навчалася, ночами працювала, офіси мила, щоб племінниці допомогти.

І я постійно на 2-3 роботах. Та що там говорити, весь свій час я присвячувала влаштуванню життя старшої дочки. А вона видала: Грошей зрубати хочеш?

Так пусто в душі… Зовсім її бачити не хочу. Може, і пройде цей стан, напевно минеться, але зараз так. Дякую, що прочитали.

КІНЕЦЬ.