Я забрала жити до себе свою маму, їй майже 80 років. Ми з чоловіком ще працюємо, діти вже дорослі. І ось мама моя повністю заволоділа моєю кухнею і зовсім не дає мені готувати

Я забрала жити до себе свою маму, їй майже 80 років. Ми з чоловіком ще працюємо, діти вже дорослі. І ось мама моя повністю заволоділа моєю кухнею і зовсім не дає мені готувати.


Мама каже, що вона тепер хоче для мене готувати, бо в дитинстві весь час працювала і не мала на це часу. Тобто в моєму дитинстві, коли я була маленька.

Але розумієте, в мене свої смаки сформовані. І все, що готує мама, воно дуже жирне, несмачне, смажене, пересолене. Я не знаю, як умовити маму відсторонитися знову від моєї кухні.

Вчора прийшла з роботи, а на плиті кипить каструля борщу. Вже запах чую – олії літр, як мінімум. Ложку взяла, скуштувала. Сам жир і пересмажена цибуля.

— Мам, ти знову борщ вариш?

— А що, не треба?


— Ну просто я хотіла легкого супчика зварити.

— Я теж легкий зварила. Ось бачиш – капуста, бурячок. Все корисне!

А сама ще й шкварки підсмажує.

— Ну добре, мамо, давай хоч без шкварок.

— Як це без шкварок?! Це ж смачно! Ти завжди любила!


Я зітхаю. Вона ж не розуміє, що мої смаки давно змінилися.

На наступний день прокидаюся – кухня вже вся в диму. Мама котлети смажить. Ну як смажить – в олії вони прямо плавають.

— Мамо, а ти чому не запекла?

— Запечені – то для дієтиків! Нормальні люди їдять смажене!

Я вже боюся щось казати. Образиться ще.


Ввечері чоловік підходить:

— Слухай, може, ти якось поговориш з мамою? Бо я вже не можу цю їжу їсти. Важко.

Я теж не можу. Але як їй пояснити?

Наступного дня вирішила діяти хитро. Купила рибу, поклала в духовку. Вона заходить на кухню:

— Що це тут так пахне?


— Та я рибу запекла.

— Ну й гидота. Треба було підсмажити!

— А давай домовимося: ти готуєш два дні, я – два дні.

Вона губи стиснула.

— Я для ж для вас стараюся!


— Мам, а давай хоча б не стільки олії?

— Нічого ти не розумієш.

Я зрозуміла, що по-хорошому не вийде. Наступного дня взяла й просто заховала сковорідку.

Мама шукає.

— Де моя сковорідка?!


— Вона поламалася.

— Як це поламалася?!

— Ну отак, подряпана, шкідлива стала.

Вона бурчала, але не знайшла. І от три дні ми їли нормальну їжу.

А потім вона купила собі нову сковорідку.


Я вже не знаю, як її зупинити. Що робити? От чесно, гадки не маю, тому і прошу порад і допомоги.

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

Джерело