“Добрий день, Наталю. Ви мене не знаєте. Річ у тім, що я і Вадим.. Ми разом.

Вадим довго не піддавався своїм почуттям, але кохання взяло своє.

Я закохалася в нього з першого погляду. Так все в ньому було моє. Коли дізналася, що Вадим одружений, засмутилася, і намагалася не думати про нього, викинути з голови.

Я не збиралася заводити стосунки з одруженим чоловіком. Це некрасиво та підло.

Але, як виявилось пізніше, Вадим теж звернув на мене увагу. Щодня ми зустрічалися на роботі. Може, він перший і не наважився б, я сама запросила його попити каву та обговорити дещо по роботі.

Ми приємно провели час, балакали та сміялися. У нього були іскорки в очах, дивлячись на мене. Я зрозуміла, що він закохався. Наявність дружини мене вже не бентежила.

Вона (тобто ви) не заважала спілкуватися нам. У мене змінилися погляди на стосунки з одруженим. Я також хочу бути щасливою.

Пізніше я запросила його до себе додому. Я бачила, як він переживає. Йому було тяжко. Тягнуло до мене, але борг сім’янина не давав спокою.

І це правильно, це добре. Це означає, що він порядна людина, не кидається відразу у вир почуттів.

Я нічого не просила від нього. Ми ніколи не обговорювали вас. Так, і якщо чесно, я нічого не хотіла знати про вас і вашу родину. Так простіше. Я тільки знаю, що ви одного віку з Вадимом.

Нам добре разом. Але я бачу, як його щось турбує. Думаю, сумління. Напевно, він не скоро зважиться зізнатися вам. І продовжуватиме переживати.

Я не знаю, як ви вчините. Або заплющите очі, або розлучитесь. Думаю, у будь-якому разі він залишиться зі мною. Навіть не живучи разом.

Знаєте, він захоплюється мною. Я самостійна жінка, ні від кого не залежу. У мене чудова трикімнатна квартира та машина.

А я захоплююсь ним. Гарний, розумний, освічений, завжди добре одягнений, приємно пахне. Він дуже добрий і ввічливий. Не марнотрат.

І ще. Я не люблю дітей. І поки що не планую їх заводити. Навіть від Вадима. Хочу пожити собі. Подорожувати. Я навіть вигадала, куди ми поїдемо з Вадимом під час відпустки.

Так що не думайте, що я захочу дитиною утримувати Вадима, не збираюся планувати дітей протягом найближчих кількох років.

Вас мені шкода, звісно. Після 40 років жінки стрімко старіють, покриваються зморшками та зайвою вагою. І чоловіки тягнуться до молодших жінок, таким, як я. Безпроблемним та бездітним.

Мені здається, що ви маєте все це знати. Робіть висновки. Сподіваюся, ви ухвалите правильне рішення. Коли він, нібито, у відрядженні, знайте, він у мене. І коли пізно приходить з роботи, значить ми були разом.

Адреса вашої електронної пошти підглянула у Вадима, він надсилав якісь документи. Зустрічатися з вами особисто не бачу необхідності, гадаю, достатньо й листа.

Інна.

Наталя закрила ноутбук і пішла на кухню. Зробила собі бутерброд, каву і повернулася до столу з ноутбуком. Неспішно з’їла бутерброд, запивши його кавою. Відкрила ноутбук і почала набирати текст у відповідь на лист.

“Доброго дня, Інно. Мені приємно, що ви так добре відгукуєтесь про мого чоловіка. Він дійсно красивий і розумний, інакше ми з вами не закохалися б”.

Нагладжені, чисті сорочки та штани забезпечую йому я. Сам він не зможе погладити, не вміє та й не любить. Та й навіщо, коли я є. Одеколон у нього справді шикарний. Ми разом із ним обирали, на його день народження.

Не ходитиму «навколо». Річ у тім, що я вибрала вас. Так-так, не дивуйтеся. Я серйозно занедужала, мені лишилося недовго.

Ми намагалися. Знаходили різні шляхи. Нам обіцяли допомогти, та витягували гроші. Довелося брати кредит, оскільки суми були не малі. Кредиту забракло, довелося взяти гроші у знайомих. Наша квартира закладена. Якщо ми не віддамо борг, то заберуть квартиру.

І що найприкріше, все це було марно. Ніхто не може мені допомогти. Коли мені сказали, що лишилося недовго, Вадим плакав, як дитина. Адже я його перше кохання. Він зі школи ще любив мене.

Син Іван нічого не знає, ні до чого це. У нього і так зараз важкий вік. Ми його пізно народили, раніше не виходило. Вадим ще дуже хоче доньку. Сподіваюся, ви народите йому.

Я попросила Вадима виконати моє прохання. Так би мовити, останнє побажання, яке він пообіцяв виконати.

Я не можу залишити Вадима та сина самих. Вони не впораються, адже завжди поряд була я. Батьків у Вадима немає, не стало молодими ще, допомогти йому нема кому.

Тому я вирішила знайти йому дружину. Моя жіноча інтуїція та знання Вадима допоможуть не помилитися у виборі. Я попросила Вадима спочатку придивитися до одиноких жінок на роботі.

Вадим помітив, що ви виявляєте до нього інтерес. Ви йому теж виявилися приємними. Він показав вас, коли ми сиділи на лавці, а ви виходили з машини та нас не бачили. Ви дуже красива дівчина, у вас важко не закохатися.

Я зібрала досьє і зрозуміла, що ви ідеально підходите. Крім приємної зовнішності, у вас немає дітей, а ще гарна квартира, машина, а це важливо.

Якщо раптом за борги відберуть нашу квартиру, то Вадим з Іваном переїдуть до вас, кімнат на всіх вистачить. Машини зараз у нас немає, продали, тож ваш джип буде доречним.

З сином Іваном, сподіваюся, ви подружитеся. Бо ж вибору немає. Вадим без нього нікуди. Витрати доведеться взяти на себе, адже майже вся зарплата Вадима йде на виплату боргів.

Але я сподіваюся, це не проблема? Адже це не перешкода для тих, хто любить один одного! Ви впораєтеся. А я молитимуся за вас з того світу. Я завжди буду поряд, обіцяю. Адже я бажаю щастя своєму чоловікові. А ви допоможете йому впоратися з моїм відходом.

Будьте ласкаві з ним, прошу. Він такий вразливий.

Вадиму нічого не кажіть, інакше він розсердиться, почне заперечувати все і може навіть піти від вас. А мені і вам це не потрібне. Чекайте, коли мене не стане, а далі все за планом. Ви одружуєтеся, виплачуєте борги, все ж таки удвох легше буде.

Наша квартира перейде до Івана, не буде ж він жити з вами. А ви з Вадимом народжуєте дітей, і живете довго та щасливо.

Рада була познайомитись, люба Інно. Ми тепер майже родичі. Прошу, тримайте мене у курсі ваших стосунків. Якщо є якісь питання, ставте. Адже я знаю його краще, ніж будь-хто.

Сподіваюсь все вийде.

Наталя, дружина вашого коханця та майбутнього чоловіка.”

Наталя видихнула, і встала з-за столу. Накинула плащ і вийшла із квартири. На свіжому повітрі нарешті видихнула.

Прийшовши додому, зайшла на пошту. Новий лист. Від Інни.

“Наталя, мені шкода, що з вами трапилася це. Але те, що ви придумали для нас.. Це погано. Ви вирішили використати мене у своїх корисливих планах. Останнє побажання. Знайти наївну з грошима і платити ваші борги.

Не вийде. Ваш Вадим чоловік цікавий, звичайно, але не настільки, щоб тягнути його та сина. Тепер я розумію, чому він рідко щось купував, про подарунки взагалі мовчу. Бідняк. З боргами та слабою дружиною.

Я рада, що ви розплющили мені очі. Не треба мені такого щастя. Ось як відчувала, що не треба з одруженим зв’язуватися. Сподіваюся, ви проживете ще довго, адже як Вадим без прасованих сорочок.

Син ваш мені сто років не потрібен, ще жити з ним. Все у мене стало на місця. Мабуть, ніякого кохання в мене до нього не було, так, закоханість.

У мене все життя попереду, і провести його з вдівцем не входило до планів. Борги ваші я платити не збираюся. Прошу вас більше не турбувати мене. Завтра ж я звільнюсь, мене давно кликали в іншу організацію, я тут через Вадима стирчала.

Вадиму я пояснювати нічого не буду, скажу, з’явився інший чоловік. Впевнена, він не зізнався б все одно, то сенс псувати настрій.

Інна. Колишня коханка вашого чоловіка. “

Подивившись телевізор, Наталя лягла спати. Вадима ще не було. Вранці прокинулася від поцілунку чоловіка в щоку.

– Наталю, мені всі відрядження скасували. Поставили іншу людину. Пропоную сходити кудись. Давно ми нікуди не вибиралися.

– Це просто чудово, любий. Тепер ми більше часу проводитимемо разом.

– Так, люба, тепер все буде по-іншому. Знаєш, мені так пощастило з тобою! До вечора!

Зачинилися двері. Наталка встала, солодко потяглася, і з усмішкою пішла робити свою улюблену каву.

КІНЕЦЬ.