Життя моє склалося так, що я заміжня вже декілька років і займаюся вихованням нашої маленької донечки, якій зараз трохи більше півтора року.

В цілому в сім’ї у нас все досить таки добре, і на життя мені немає чого скаржитися, адже в людей бувають проблеми і набагато суттєвіші, проте моя бабуся іноді нас дуже засмучує.

Так склалося, що моїм мамі й татові доводилося по молодості багато працювати, і тому моїм вихованням здебільшого займалися моя бабуся з дідусем, вони майже виконували функцію моїх батьків.

Вони мене навіть в садок не захотіли віддавати, щоб я була біля них, щоб мала достатньо уваги від рідних – у них був великий будинок з ділянкою і господарством, тому розваг для мене там вистачало, а вони дуже любили мене і з турботою про мене піклувалися.

Коли я підросла і змогла залишатися вдома одна, батьки забрали мене в свою квартиру.

Бабуся з дідусем якийсь час дуже нудьгували за мною, адже так звикли, що я була весь час поряд з ними і тому часто приїжджали і забирали мене до себе на всі канікули.

Коли мого дідуся не стало, бабусі довелося продати будинок і переїхати в квартиру, ближче до нас.

Але так як вона звикла до городу, все-таки довелося купити їй невеликий дачну ділянку недалеко від нашого міста, адже їй так цього не вистачало.

Я дуже люблю свою бабусю, і ціную її внесок в моє життя.

Проте з віком її характер дуже сильно зіпсувався, вона часто сперечається з нами, хоче щоб усі зважали тільки на її думку і робили так, як хоче вона.

Я розумію, що це все вік, і вона в цьому не винна, але іноді її вимоги просто нереальні.

Останні роки на літо вона завжди їде на дачу і живе там аж до настання холодів.

В цей період часу вона наполегливо просить, щоб я приїжджала з усією своєю родиною до неї кожні вихідні, бо їй сумно самій і самотньо.

Навіть до появи нашої дитини, такі прохання іноді дратували мого чоловіка, він не розумів, чому молода пара повинна проводити всі вільні від роботи дні на бабусиній дачі.

За його словами, бачитися з родиною необхідно тоді, коли всім це зручно: коли немає власних планів, більш важливих справ або у свята. Мовляв, чому ми, молода сім’я, маємо усі вихідні проводити з бабусею на дачі у таких поганих умовах, де навіть зручностей нормальних немає, адже все зрозуміло, що це лише дача.

Бабуся сама хоче там сидіти. Але чому сидіти там нам?

Зі своїм чоловіком я довгий час сперечалася через це і все-таки він зі мною погоджувався.

Коли з’явилася у нас маленька донечка, то я пізнала на собі всі серйозні незручності довгих поїздок з дитиною, а також незручності маленького дачного будиночка.

Тепер при згадці слова “дача”, у мене починається справжнє хвилювання, мене саме це слово вже викликає якийсь негатив.

Ці неприємні для нас поїздки до бабусі на дачу кожні вихідні стали для мене справжнім непорозумінням, адже я дуже не хочу сидіти там.

Бабуся не може зрозуміти моїх скарг на труднощі перевезення доньки, тому що за її словами, коли я була маленька, то любила їздити навіть в автобусі.

Вона чомусь вважає, що в усьому винне наше з чоловіком виховання:

– Неправильно виховуєте свою донечку, от вона росте, як теплична рослина! Нехай по травичці побігає! Що вона в вашому місті бачить?

Кожен раз збори на дачу в нашій родині супроводжуються постійними суперечками, але бабусі до цього байдуже, вона все одно наполягає на тому, щоб ми приїжджали щовихідних на дачу і не забували про неї, адже вона багато років свого життя присвятила мені, тому хоче, щоб і я про неї турбувалася.

Мені так не хочеться і бабусю ображати, і продовжувати вже так теж не можу! Чекаю, щоб це літо вже швидше закінчилося.

Ну як змінити все це, щоб вона не образилася на мене, адже дійсно так багато зробила для мене самої?