Я вже не молода жінка, мені 52 роки. І у мене є молодший брат. Він розлучився, а сам приїхав жити до батьківського дому. У хаті я жила з батьками, доглянула їх. Будинок оформлений на мене. Я йому повинна квартиру. Я оплачую їжу на нас двох та комунальні. Він свою зарплату витрачає лише на себе. Допомоги – ніякої. Я все все сама. І прибирання. І прання. І їжа. І я працюю. Квартиру Грицьку збираюся купити. Не до кінця ще оформлений будинок, тому поки що призупинили пошук квартир. Але мене турбує інше – чи я можу вимагати з нього гроші за їжу та комунальні зараз-поки він живе зі мною? Я втомилася. Мені тяжко без батьків. Своєї родини я не маю. Я жила півроку сама і мені було легше
Я вже не молода жінка, мені 52 роки. І у мене є молодший брат. Він розлучився, а сам приїхав жити до батьківського дому. У хаті я жила з батьками, доглянула їх. Будинок оформлений на мене. Я йому повинна квартиру.
Я оплачую їжу на нас двох та комунальні. Він свою зарплату витрачає лише на себе. Допомоги – ніякої. Я все все сама. І прибирання. І прання. І їжа. І я працюю. Квартиру Грицьку збираюся купити. Не до кінця щше оформлений будинок, тому поки що призупинили пошук квартир.
Але мене турбує інше – чи я можу вимагати з нього гроші за їжу та комунальні зараз-поки він живе зі мною? Я втомилася. Мені тяжко без батьків. Своєї родини я не маю. Я жила півроку сама і мені було легше. А зараз я підлаштовуюсь під нього.
виходить так, що з Гриші я не можу нічого вимагати, а він сприймає все як даність, ніби так і треба. Я йому наче за батьків. Не спитає ніколи, як у мене справи. Чи є у мене гроші на елементарне.
Живу у своєму будинку як прислуга. І вимагати не можу нічого – бо як не стало батьків я йому обіцяла, що не відвернуся. Буду завжди допомагати.
Але ж він чоловік. Я не прошу багато. Я не контролюю його життя. Але жити й розважатися за мої гроші – теж якось не правильно, як на мене.
Зі святами не вітає. Прийшов із роботи: нагодувала, і як дитина – до комп’ютера. А щоб допомогти чи просто поцікавитися – немає такого.
Як мені? У мене, крім нього, більше нікого немає. Він один. Має сина. Але син в іншій країні. Григорій ніяких інтересів до нього не виявляє. Я не хочу втратити брата. Але й так жити мені важко. Як правильно вибудувати стосунки? Сісти поговорити? Він не йде на контакт.
Йому все добре.
Допоможіть будь-ласка, думками і порадами, буду вам дуже за них вдячна! Всім гарного дня!