– Мамо, ти ж обіцяла мені гроші на машину! Я вже й з людьми домовився, привезуть на днях. А тепер ти кажеш, що передумала! Навіщо бабусі ремонт?

Сама подумай, мамо, – не переставав мене картати син, коли почув, що я вирішила в хаті своєї мами зробити капітальний ремонт замість того, щоб купити йому машину.

Але свого рішення я не збираюся змінювати, і ось чому. Я приїхала з Іспанії у відпустку, на заробітках я вже 21 рік, поїхала однією з перших, бо жили ми дуже бідно.

Я все життя була на когось ображена: спочатку на своїх батьків за те, що вони мені нічого не дали, потім на свого чоловіка, бо йому ніколи нічого не було треба, його все влаштовувало.

Найбільше я була зла на свою маму, бо мало того, що вони з татом пустили мене з дому з пустими руками, так що свекруха мала мене чим вколоти, так ще й саме мама порадила мені вийти заміж за Петра, бо їй здалося, що він стане для мене гарним чоловіком.

Але так не сталося. В невістках мені жилося погано, чоловік був до всього байдужий, а я у всіх своїх бідах звинувачувала свою маму. Навіть певний час з нею не спілкувалася, бо вважала, що якби вони з батьком в свій час про мене краще подбали, то мені не довелося б так бідувати.

А я завжди хотіла більшого, і коли зрозуміла, що допомоги мені нема звідки чекати, а треба сподіватися лише на себе, я зібралася і поїхала на заробітки.

Сину тоді було 18 років, і я вирішила, що він вже достатньо дорослий, щоб його самого залишити, та й чоловік погодився з тим, щоб я їхала.

Стала я гроші заробляти, але нічого додому не висилала, 5 років складала, щоб можна було почати якесь будівництво, бо основною моєю метою було збудувати будинок.

Приїхала я, а тут син якраз надумав одружуватися. Я весілля таке зробила, що все село гуло, а потім сину довірила будівництво будинку.

Він переконав мене, що треба все відразу на нього оформляти, бо буде багато тяганини з паперами, і так легше буде, якщо він все підписуватиме.

Всі гроші я завжди сину висилала, він збудував величезний будинок, найбільший в селі. Та й жили вони з невісткою і внуками за мої гроші, бо ніхто ніде не працював, вже звикли, що щомісяця з Іспанії тисяча євро та й капне.

А цього разу син захотів машину. Я приїхала додому і привезла 15 тисяч євро. Добре, що я не встигла їх дати синові, бо після того, що я випадково почула, я передумала йому не те, що машину купувати, а взагалі допомагати.

Якось ввечері син з невісткою думали, що я вже сплю, і голосно про щось говорили на кухні. А я встала, бо пити захотіла. І почула таке, що у мене аж ноги підкосилися.

– Вона жити з нами не буде! – заявила невістка.

– От зараз нехай тобі машину купить, а потім собі гроші на квартиру збирає.

Найболючіше було для мене те, що син мовчав. Він не сказав жодного слова в мій захист, не згадав, що вони всі живуть 20 років за мій кошт.

Я всю ніч не спала, а зранку пішла до своєї мами. Вона вже старенька, їй 82 роки, але ще з усією роботою справляється сама. Батька мого давно не стало, так що вона одна-однісінька. Я як подивилася на її хату, як вона бідно живе, то впала перед нею на коліна і розплакалася, просила, щоб вона мене простила.

Я все життя на неї була зла, що вона мені нічого не дала. А я своєму сину дала все, а що отримала взамін?

Ті гроші, які я привезла, я вирішила, що витрачу на ремонт маминого будинку. Вона заслуговує хоч на старість пожити добре.

Сину не дам більше жодного євро. А сама повернуся в Іспанію, і за порадою невістки буду складати гроші собі на житло.

Джерело