Я всіляко відмовляла Ольгу, аби перестала крутити шуми-мури з Олегом. Бо він мав жінку та дітей, але хіба Ольга мене слухала? І от ця любов вилізла боком. Прийшла у сльозах, гірко плакала та кричала. А потім взагалі заявила про такий “геніальний” план. Боже Милосердний, от невже я так погано виховала доньку, що вона готова піти на такий жахливий крок і взяти гріх на душу?

У моєї дочки закрутився роман з одруженим чоловіком. Тепер вона хоче віддати свою донечку іншій сімʼї!

Ми з нею завжди були близькими, тому вона все мені розповідала, хоча просила це тримати у секреті.

У Станіслава із дружиною не було дітей. Він запевняв мою Аню, що дуже хоче стати батьком і якби вона раптом йому народила він покине свою жінку. Але сталося дещо зворотне, він покинув Аню.

Зараз моїй внучці 3 роки і я бачу, як дочка ставиться до неї. Здається вона геть не любить свою дитину. Спочатку вона розповідала як сильно закохалася і як вона хоче бути мамою. А тепер її наче підмінили.

Станіслав був переконаний, що це проблема у ньому і тому дружина не вагітніє. Але коли завагітніла Аня він просто зник.

Спершу Аня тішилася своєю донею, я всіляко їм допомагала. Але з кожним місяцем я частіше бачила на обличчі Ані важке невдоволення.

– Вона не ходить на горшок! Я саджу її, вона 15 хвилин сидить, а потім кладе у штани! – жалілась Аня. – То по стінах малює, то пакості якісь робить! Що за дитина! Може вона якась відстала?

Тепер внучка перестала розмовляти. Я здогадуюсь, що дочка могла її вдарити кілька разів, бо як тоді це пояснити? Хоча Аня не зізнається!

Я намагалася донести до дочки, що до дитини потрібне терпіння, інколи забирала малечу до себе.

Якось дочка поїхала по роботі на три дні. А коли повернулась, то за чаєм тихо зізналася, що вона геть не скучила за дитиною, навпаки було б краще, якби вона взагалі не народжувала.

Мене її слова довели до жаху, як вона так може говорити про свою дитину?

Аня вже почала говорити про те, що віддати внучку іншій сімʼї, бо вона її не любить!

Я в шоці! Вже думаю про те, щоб оформити опікунство на себе, а що як вона таки надумає і відвезе дитину в дитбудинок!? Тепер я не можу їй довіряти!

Що порадите робити, бо стає страшно за внучку і дочку!?