Після того, що я дізналася, зникла довіра до чоловіка. Познайомилася я із хлопцем. До нього я зустрічалася з хлопцями, не скажу, що їх було багато та й серйозного нічого не було. І тут я познайомилася з ним, прийшов він лише після армії. Почали ми зустрічатися, і закрутилося все в нас з ним.

У результаті зустрічалися ми шість років. Було багато чого за цей час, але серйозних сварок не було. Та й у нас спільні інтереси, завжди було про що поговорити. Але не одружувалися ми та не жили разом. Просто зустрічалися, спали (у нього була квартира).

І тут він нарешті дозрів для весілля. Не знаю, що його змусило одружитися (чи то час уже настав, і тягнути сенсу не було, чи батьки наполягли). І ми побралися. І ось минуло три місяці нашого спільного життя, і все було ще краще, аніж до того, як ми зустрічалися.

Але в плані інтимних відносин все дуже змінилося на гірший бік. І якось я вирішила подивитись його історію пошуків. Я не параноїк і не люблю все це, але роздирало нібо щось в середині і ніби говорило, що є те, що можна подивитися.

А він дивився сторінки своїх колишніх, просто дівчат, яких знав чи з якими навчався. Але крім сторінок реальних дівчат, він заходив і на різні сайти, доки мене вдома не було або я кудись відходила.

Було дуже неприємно. Була розмова та розчарування в ньому. Він пообіцяв не лазити на сторінках тих самих дівчат та налагодити інтимне життя. Про сайти для дорослих ми вирішили, що це норма для чоловіків і закрили тему, зрад не було!

Я вибачила цей момент і стали далі жити як кажуть, але час від часу у мене закрадалося це почуття, що мене вже раз зрадили і до того ж відразу після весілля. Ні, насолоджуватися одне одним, а він ліворуч дивився.

Я ще раз залізла, не знайшовши нічого кримінального, вирішила полазити по папках і подивитися фотки минулого життя. І натрапила на папку, куди він цих дівчат зберіг. Знову розлютилася і подумала, навіщо я терплю це все і як параноїк щось шукаю і вирішила, як би боляче не було, запропонувати розлучення.

Розійдемося і житимемо, як хочемо. При цьому всім у плані стосунків було все добре, він і допомагав мені готувати, забиратися та подарунки дарував дорогі. Але немає між нами якогось вогню, ми як хороші друзі, які один одного розуміють.

Я все робила для нього, і сніданки з ранку, і проводила на роботу і намагалася не напружувати, щоб відпочивав, і час давала на своє дозвілля, любиш ти грати в комп’ютер так і грай, будь ласка, головне, щоб не пив і не гуляв. Я думала, якщо даєш турботу і любов, то й у відповідь отримуватимеш те саме, але ні.

А потім прочитала на сайті, що так перетворюєшся на його маму, і тому всі почуття остигають. А я то старалася! Хоча я чекала дитину від нього, але все одно готова була розлучитися. Тому що для мене важливі почуття одне до одного. Теплота та ніжність відносин, а не споживче ставлення егоїста.

Та, можливо, сама винна в тому, що розбавила. Але він сприйняв усе це в багнети, сказав: «Тобі ж народжувати скоро, які розлучення? Я люблю тільки тебе, і завжди любитиму. Я був дурний. Вибач. Я змінюсь, ось побачиш». І на цьому все.

Я вибачила знову і пішла народжувати. Народила і все знову начебто нормально. І від нудьги я знову зайшла в цю історію, подумавши, що навряд чи я щось знайду. Життя його навчило вже все видаляти та перестрахуватися. Але ні, знайшла одного дня запит на тему дівчат легкої поведінки (він шукав номери телефонів). І це перед тим, як мені народжувати треба було, поки я там лежала і страждала, він шукав їх.

Прийшов він додому з роботи і в нас знову розмова, де вже я просто вимагаю розлучення. Він же весь пониклий, виправдовується, що це він не собі шукав і що розлучення не дасть. Але як вірити після стільки разів і розмов? А тут таке.

Звідки мені знати правду, як воно там було. Чи були ці дівчата й у нас удома? Для друга це все? Але після того, як я виписалася, він мені все твердив, що у нас зміниться інтимне життя і стане куди яскравішим. Я ще тоді подумала з чого раптом це все. А тут виявляється запит такий був.

Я дала йому час виправити наші стосунки, але насправді дала час подумати собі, що мені робити. Ламати життя і все, що нажили і було в надії знайти краще чи просто пробачити, можливо те, чого навіть не було. Я в розгубленості. Але знаю точно, що вже так тепло до нього не належу як раніше. Але ж він не поганий. Не гуляючий, і не п’є. Домашній чоловік, але зі своїми тарганами, як виявилось.

КІНЕЦЬ.