Невістка придумала спосіб, як їй не працювати і ще при цьому по дому нічого не робити. Син на роботі надривається, приходить – уже язик на плечі, а там дружина, яка весь день чимось займалася собі на втіху, заявляє, що вечерю сьогодні готувати не її черга. Вигадала ж – вона квартиру здає свою, ось і її внесок у сімейний бюджет. А раз вона теж добуває гроші, то й домашні обов’язки ділити треба, щоб чесно було. Не розумію, чому син досі це терпить.

Син одружився з Ольгою п’ять років тому. Квартира в сина була, тож молоді одразу стали жити окремо. Обидвоє в сім’ї працювали, обидвоє і справами домашніми займалися. Син у мене не привчений усі домашні турботи скидати на дружину, це ми з чоловіком на власному прикладі йому прищеплювали.

І готувати, і прибирати, і прасувати – все це син вміє, жодних проблем із цим немає. Я йому перед весіллям ще нагадала, що він одружується, а не наймає прибиральницю, няньку і кухарку, і щоб дружині на шию не сідав. Невістка при цій розмові була присутня і сиділа дуже задоволена.

Невістка швидко завагітніла, і в цей період усі домашні обов’язки звалилися на сина. Найважчий період у Ольги припав на літо, коли й здоровим було від спеки не добре, а вона, бідна, взагалі голови підняти не могла, як їй було погано.

Я за можливості намагалася приходити й допомагати, але намагалася робити так, щоб не нав’язуватися. Але то котлет наліплю, то пирогів напечу чи млинців, то ще щось смачненьке, і несу молодим, щоб і невістку смачненьким потішити, раптом організм прийме, та й синові зайвий раз після роботи біля плити не крутитися за такої спеки.

У декреті син теж поводився гідно. І турботу про дитину, і прибирання, і все інше тягнув нарівні з дружиною, а при цьому ще й працював. Ми зі свахою намагалися вдаватися до невістки на допомогу, але обидві ще працювали, тому особливо не набігаєшся, звісно. Діти крутилися самі.

Але, на щастя, декрет спокійно пережили. Молоді не сварилися, побут їх не заїдав, онук ріс здоровеньким, особливого клопоту не завдавав. У садок теж пішов спокійно, коли Ольга повернулася на роботу. Малюк у нас майже не хворіє, тому проблем із лікарняними теж не було.
Близько року тому Ольга успадкувала квартиру, в якій раніше жив її батько. Вони зі свекрухою розлучені вже давно, з татом невістка майже не спілкувалася, але квартиру від нього у спадок отримала.

Квартира із себе нічого незвичайного не являла – звичайна двокімнатна квартира із середнім ремонтом і меблями. Але стан – заїжджай і живи, як то кажуть. Молодим така квартира непотрібна, вони й самі у двокімнатній квартирі живуть, там ще й кращий ремонт і меблювання, тому цю надумали здавати.

Перші кілька разів йшло якось криво і косо, але з третіми мешканцями пощастило. В’їхала сімейна пара, яка шукала квартиру саме на тривалий період. Живуть уже давно, платять справно. Загалом, приємні мешканці.

Коли гроші з оренди квартири стали надходити регулярно, Ольга вирішила звільнитися з роботи. За офіційною версією, вона це зробила, тому що давно збиралася змінити сферу діяльності. Вирішила і вирішила, справа не моя.

Оля сіла вдома, онук, як і раніше, ходив у садок, а син на роботу. Невістка ніби як шукала вакансії, які їй би підходили. Але час минав, а вакансії все не знаходилися. Мабуть, вона їх і не шукала, тому що через якийсь час було заявлено, що вона свій внесок у сімейний бюджет робить, маючи на увазі гроші з оренди.

– Ну й добре. Будеш домогосподаркою, теж добре. І дитина не ростиме з ключем на шиї, і чоловіка балуватимеш різносолами, – підткнула я, хоча й думала, що гроші в їхній родині були б не зайвими.

І тут мене невістка спантеличила – виявляється, домогосподаркою бути в її плани не входило. Вона міркувала, що домогосподарка – це жінка, яка по дому робить все і сама, а вона так не хоче.

– З якої це радості я буду все звалювати на себе? Я дохід у сім’ю приношу? Приношу. Неважливо, яким шляхом, головне факт – приношу. Це означає, що обов’язки з чоловіком ми так і будемо ділити. А чому я маю і гроші приносити, і по дому одна пластатися? – заявила Ольга.

Я подумала, що вона жартує так, але потім виявилося, що ні, цілком серйозно. Син на роботу збирається, а вона йому список продуктів пише і нагадує, що сьогодні його черга готувати вечерю. Я навіть не повірила в таке.

Як так взагалі можна? У неї з усіх обов’язків – сина в садок відвести і забрати. Готує вона не щодня, прибирають вони раз на тиждень усі разом. Нічого не змінилося в їхньому житті, крім того, що невістка тепер удома сидить. Теж мені, годувальниця!

Я поки що тримаюся, не висловлюю своєї думки, хоча й дуже хочеться. Хочеться підійти й запитати, чи не соромно їй так чоловіка заїжджати, що він і на роботі орає, і ще потім іде вдома посуд намивати після вечері, поки дружина вдома нога на ногу прохолоджується.

КІНЕЦЬ.