Мій зять має непростий характер, але я завжди вважала, що наші стосунки хороші.

Я намагалася ставитися до нього з розумінням, приймати його таким, яким він є, і мені здавалося, що він також поважає і цінує мене. Нещодавно я отримала у спадок квартиру від родички, яку спочатку здавала в оренду.

Моя дочка зі своєю родиною тулиться у невеликій двокімнатній квартирі, і я вирішила їм допомогти.

Після довгих роздумів я планувала подарувати їм свою другу квартиру, щоб вони могли здавати її в оренду і використовувати отримані кошти для покращення своїх житлових умов.

Я збиралася вручити їм ключі на Новий рік.

Проте перед святами ми всі зібралися разом за столом, щоб відсвяткувати день народження моєї старшої онуки. Під час свята зять загубив телефон, і всі взялися його шукати.

Щоб спростити пошуки, я вирішила одразу зателефонувати на його номер.

Телефон знайшли, але те, що я побачила, мене вразило до глибини душі.

На мій номер зять поставив фотографію бродячого собаки. Це було очевидним проявом його справжнього ставлення до мене. Він помітно зніяковів, зрозумівши, що я все помітила.

Це мене сильно образило, і я вирішила, що не буду нічого їм дарувати.

Зрештою, я також маю думати про своє майбутнє — з віком потреби тільки зростають, і можливо, ці гроші мені самій знадобляться.

КІНЕЦЬ.