Я вирішила до Великодня почати з прибирання у мами. Вона сиділа на кухні і перебирала шафку з крупами, а я генералила в гостьовій кімнаті.

Стопку з тими документами я відразу ж побачила, особливо верхні, в свіжому файлику. Додому я побігла нічого не пояснивши мамі і не закінчивши прибирання.

Її квартира знаходиться в центрі міста, там високі стелі і вона не дешева. Тільки питання в тому, що вся вона переписана лише на Надю. Я в ній нічого не маю.

Я б мовчала, якби мама жила в однокімнатній квартирі десь в невеличкому районному центрі, але ж ні, вона власниця трикімнатної в самому центрі Львова, де високі стелі і гарна планування.

Якщо продати цю квартиру то можна на дві шикарні розділити, але мама вирішила інакше – все віддати Надійці, бо вона одна дитину виховує.

Вже десять років, як не стало нашого тата і мама живе в квартирі одна.

Сестра моя старша вийшла заміж у двадцять сім, привела на світ дитинку. Жили вони на території чоловіка, але не довго – розлучилися, бо Іван був маминкий синок, і вдіяти нічого не можна було.

Так Надя і опинилася в орендованій квартирі з сином. До мами вона повертатися не хотіла, бо мала в іншому кінці міста хорошу роботу, а добиратися ще й по заторах не вихід.

Я ж вийшла заміж і живемо з чоловіком і двома дітьми в квартирі, яка дісталась Андрію від бабусі і дідуся.

Після того як не стало тата, я почала багато допомагати мамі. На сестру я сильно не розраховувала, оскільки тій важко також без чоловіка давати собі раду.

Надя часто привозила сина до мами, але навіть кілограм бананів не купляла, мама всім необхідним сама себе і онука забезпечувала.

Мене це дивувало, але я мовчала, бо сестра і справді у важкому становищі.

Так, і нам з чоловіком не легко, бо старший вже школу закінчує, багато репетиторів, є куди гроші дівати, але я вважала, раз маємо свій дах над головою, то вже краще живеться ніж Наді.

До мами я навідувалася частенько. Ось і зараз, перед Великоднем вирішила не затягувати і зробити в мами генеральне прибирання.

Мама була на кухні і перебирала щось між крупами, а я помивши вікно добралася до серванту, в якому лежав стос документів. Власне перебирати документи сильно й не знадобилося, бо дарча на квартиру на ім’я сестри лежала з самого верху.

То виявляється, за те добро, що я для мами все життя роблю, особливо після того, як не стало тата, я не отримаю від неї і кімнатки?

Я почала в голові перебирати її розмову, що в мене є все і чоловік і де жити, а ось Надійка так похвалитися не може.

Але хіба ж це привід залишати мене всього? Я також, якщо розібратися, не маю нічого, і ніколи б не відмовилася від спадку, розділивши його порівну між мною та сестрою.

Та мама думає інакше, на жаль.

Того дня я пішла додому не закінчивши прибирання. Може мама і про щось догадалася, але мені байдуже…

Джерело