У підлітковому віці, прагнучи фінансової свободи, я почала працювати на півставки у цілодобовому магазині поряд із будинком Ігоря – і водночас навчатися.

Мої батьки пишалися моєю здатністю поєднувати роботу та навчання, навіть дозволяючи собі особисту розкіш чи поїздки з друзями.

Ігор, який сам сильно залежав від своїх батьків, шанував мій незалежний дух. Наші стосунки розвивалися ніжно, наповнені квітами Ігоря, моїми шоколадками та пізніми побаченнями у магазині.

Але наше щастя було недовгим – і тривало лише два тижні.

Мати Ігоря виявила неповагу до мене, внаслідок чого я вирішила припинити зустрічатися з її сином. Якось увечері вона прийшла до магазину разом із Ігорем.

Не знаючи про наші таємні посмішки, вона образила мене, коли касовий апарат дав збій.

Її слова були принизливими не тільки тому, що вона була матір’ю Ігоря, але й з тієї причини, що в черзі стояли знайомі покупці, які могли поширювати плітки про цей інцидент.

Незважаючи на прохання Ігоря пробачити “поганий день” його матері, я не могла цього зробити. Я вирішила звільнитися з роботи та порвати з ним стосунки, поки ситуація не стала ще більш напряжною.

Мені пощастило знайти віддалену роботу, яка оплачувалася менше, але дозволяла мені працювати більше та триматися подалі від таких людей, як мати Ігоря.

Я вважаю, що всі професії життєво важливі та гідні, і, будучи студентом, не обов’язково обирати одразу престижну.

Достойно захоплення, коли батьки підтримують свою дитину до двадцяти років, але це не означає, що людина з вищою освітою ніколи не працюватиме касиром.

КІНЕЦЬ.