Я був одружений вже десять років, нашій дочці було шість. Відразу після весілля ми з чоловіком почали жити окремо, а нещодавно переїхали до нашої власної квартири. Мої батьки допомогли мені з переїздом, а мати, яка вісім років працювала за кордоном, допомогла нам фінансово.

Мій батько запропонував зареєструвати квартиру на своє ім’я, а потім передати її мені чи моєму онукові. Але я відмовилася, заявивши, що ми з чоловіком не почуватимемося справжніми господарями житла.

Моя мати не стала сперечатися і перевела гроші за квартиру та ремонт, і ми зареєстрували її на мене та чоловіка в рівних частках. Ми переїхали до нашого нового будинку декілька місяців тому та досі купували меблі.

Я була в захваті і навіть подумувала про те, щоб завести другу дитину. Наша донька пішла в перший клас, і тепер у нас було власне житло, що дозволяло нам подумати про відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами.

Але днями все змінилося. Я прийшла додому з роботи раніше і почала готувати вечерю. Коли мій чоловік Ярослав повернувся додому, я попросила його сходити до магазину за хлібом та сметаною.

Він пішов, але випадково залишив свій телефон удома. Поки його не було, на телефон прийшло смс, яке я не відкривала, але прочитав його частину на екрані. Було ясно, що у мого чоловіка інша жінка. До того часу, коли він повернувся, його сумки були вже запаковані, і я попросив його піти назавжди.

Я вважаю, що після цього він побіг до своєї матері, бо свекруха з’явилася наступного ранку. Я подала їй чай із тістечком, і ми сіли пити чай . Спочатку ми сиділи мовчки, але потім вона зізналася, що була в такій ситуації 20 років тому, коли дізналася про іншу жінку мого свекра.

Спочатку вона хотіла роз лучитися, але чоловік переконав її залишитися, і вона зберегла свою сім’ю. Тепер, коли їхні діти виросли, вона була рада, що ухвалила правильне рішення.

Моя свекруха пішла, і я не знала, що робити і як далі діяти. Мій чоловік продовжував дзвонити та відправляти повідомлення, благаючи про прощення, обіцяючи, що це більше не повториться. Я думаю пробачити його, але не знаю, чи можу знову довіряти йому.

КІНЕЦЬ.