Я вийшла заміж за вдівця з маленькою дитиною на руках. Мої батьки були спантеличені “статусом” майбутнього зятя, та познайомившись з Василем ближче, зрозуміли, що не праві.

А ось знайомство і перші спільні дні під одним дахом з Кірочкою, я ніколи не забуду. “Ти готова до сюрпризу? Тільки татові не кажи! Домовились?” Я не уявляю що б було, якби я одного дня не допомогла тітці Любі і її котику!

Мені було лише 24 і я гуляла з подругами, працювала на улюбленій роботі, їздила у відпустки і звісно ж, зустрічалася з хлопцями.

Та заміж я не спішила, тим більше не думала так рано ставати мамою.

Мої батьки дали мені освіту, тато купив квартиру, а згодом і автівку.

З нашого багатоповерхового будинку я була одна, мабуть, з п’ятьох жінок, які вміли водити авто. В той час за кермом переважно були чоловіки. Це вже зараз змінилися часи.

Саме тому тітка Люба з котиком в руках постукала ввечері саме в мою квартиру.

– Будь ласка, Лідочко, відвези мого котика до ветеринара. Йому вкрай потрібна допомога!

Я люблю тваринок тому без вагань скочила в спортивний костюм, накинула пальто і ми помчали в клініку.

Я спершу хотіла почекати в автівці, але чогось вирішила зайти з тіткою, бо вона вся трусилася від хвилювання за котика.

Дівчата, такого красеня я ніколи не бачила. Я ще проговорила про себе, ну чому мене не лікує такий красень, а котику так пощастило.

Після всіх процедур ми направились до автівки, але вона на диво не заводилася. В цей час вийшов і сам ветеринар і після невеликих оглядин моєї автівки, запропонував мене і тітку з “пацієнткою” відвезти додому.

Так ми з Василем Ігоровичем і познайомилися.

Він старший за мене на дев’ять років, але мене це не зупиняло. Вже надто він був галантним.

А вже на другій нашій зустрічі він сказав, що був одружений і виховує один доньку (допомагають батьки). Про дружину нічого писати не буду, її просто не стало за певних обставин, коли Кірі було вісім місяців.

Я ніколи не думала, що в свої 24 роки я захочу стати мамою чужої дитини.

Минуло трохи часу, поки я з нею познайомилася. Ця дівчинка просто ангел. Кіра мила кучерява дівчинка з голубими як океан очима. На першій нашій зустрічі вона не зводила з мене очей і не відпускала тата за руку.

Але я розуміла, що потрібен час. Згодом ми познайомилися і з батьками Василя.

Мої ж батьки спершу були проти такого зятя, але коли познайомилися з ним ближче, то зрозуміли, що він, ну дуже хороший.

Ми довго вагались, чи з’їхатися, поки одного разу Кіра сама нам це не запропонувала.

– Ну що ви як діти. Ну чесне слово. В нас є місце в квартирі. До того ж, Ліда дуже смачно готує. Ти, татку, також нічого, але Ліда все ж таки краще, вона ж дівчинка, як і я!

І про заручини Кіра мене попередила.

– Я хочу розказати тобі один сюрприз. А ти мене не здаш таткові?

– Звісно що ні! Розказуй! – відповіла я Кірі.

– Тато купив каблучку і хоче зробити тобі пропозицію. Ти ж вийдеш за нього?

– Звісно вийду. Я ж вас так люблю!

Ось так я зустріла своє щастя і свою кучеряву Кірочку.

Через чотири роки я подарувала чоловіку синочка, а Кірюші братика.

Я навіть припустити боюсь, щоб було, якби я того дня не допомогла тітці з тим котиком.

Але, я думаю, доля є доля, і ми б обов’язково зустрілися з Василем.

А як ви зустріли свою половинку?

Діліться досвідом в коментарях! Цікаво буде почитати!

Джерело