Відтоді, як я вийшла заміж, минуло майже 10 років тому, зараз мені 32 роки. У нас з чоловіком є двоє дітей, шести та чотирьох років, і дуже добрий чоловік, адже Петро хороша людина.

Ось уже 7 років я сиджу вдома і не працюю. Петро – директор великої будівельної фірми, тому заробіток у нього дуже хороший. Не буду вдаватися в подробиці, але про такі гроші я й мріяти раніше не могла раніше, до заміжжя я жила не дуже добре.

За всі ці роки, які ми живемо у шлюбі, жодного разу у мене не виникло потреби, щоб мені довелося виходити на роботу. Грошей вистачало, а ми з чоловіком обоє вважали. що для сімейної жінки з двома дітьми є багато важливіших справ вдома.

Я маю такий характер, що люблю спокійне життя, мені дуже подобається бути домогосподаркою, я присвячую весь свій час лише своїй сім’ї, стараюся для дітей і для чоловіка. Мені подобається присвячувати весь свій час своїй родині, я все готова була робити для своєї сім’ї.

Я намагалася завжди бути у всьому ідеальною дружиною: завжди у мене чисто, випрано, випрасувана білизна, смачно і ситно все зготовлено.

Петра це теж влаштовувало, до певного моменту, на жаль. Чоловікові завжди дуже подобався домашній затишок, який я вміла створити, високий комфорт та можливість повністю розслабитися і відпочити в рідних стінах.

Але сидячи з дітьми вдома, контролюючи готування їжі і роботу пральної машинки, я абсолютно забула про себе, якось само по собі сталося так. Я поправилася, давно не ходила в салони краси і не фарбувала волосся, про манікюр я взагалі мовчу, останніх декілька років не робила його. Ось і чоловік помітив ці зміни, не в кращу сторону.

І зовсім нещодавно, несподівано для мене самої, запропонував мені, найняти домробітницю, щоб розвантажити побут і більше приділити часу собі, тоді у мене буде час зайнятися своїм зовнішнім виглядом, адже вона робитиме всю роботу в нашому домі. І так як він добре заробляє, він цілком може оплатити і домробітницю, і мої походи в салони краси, навіть за сучасними цінами.

Я дуже навіть не проти, давно хочу сходити на манікюр, і до перукаря. Та й на фітнес я б із задоволенням походила і басейн. Але є одне але. Я дуже люблю свій будинок, я в кожну дрібницю вклала свою душу, в усьому підтримувала лад до останньої пилинки. І мене просто засмучує лише одна думка, що господарювати на моїй кухні і лазити по моїм шафам буде абсолютно чужа для нас жінка. Тим більше що домашні турботи мене ні крапельки не втомлюють, я з турботою дбала про рідних своїх завжди. Навпаки, мені це тільки в задоволення.

Хто його знає, що ця жінка буде робити з нашими речами, коли нікого не буде вдома, я навіть уявити це можу дуже складно. А ще я хвилююся, що вона може не так добре поводитися з моєю дитиною, у нашу відсутність. Якщо старший ще зможе мені щось розповісти мені з чоловіком, то молодший поки не вміє висловлювати свої думки, він нічого зовсім мені не розкаже.

Ми вже кілька разів обговорювали цю тему, у чоловіка звичайно досить таки вагомі аргументи щодо цього. Але я все ніяк не можу з ним погодитися. Мені одночасно хочеться знову бути красунею, але я дуже ревно ставлюся до всього, що мені дороге. Ось така я власниця, не можу відпустити своє і доручити найдорожче зовсім чужій мені людині. Але нічого не можу з собою вдіяти.

Ось тепер думаю, який вихід можна було б знайти, щоб і чужу жінку у свій дім не пускати, і щоб на все часу вистачило, щоб себе в порядок привести?

Боюся, що можу щось упустити у вихованні дітей, постійно хочу все контролювати, постійно хочу бути з рідними своїми. Але і від такої можливості відмовитися не можу. Хіба це погано?

Бабусь наших підключати до цього, на жаль, зовсім не варіант, це ще гірше, ніж чужа домробітниця. Я дуже люблю наших мам, але нехай вони господарюють у себе. Може віддати дитину в садок? Старший в наступному році у же в школу йде. Може почекати ще трохи? Пізніше буде більше вільного часу у мене, тоді й приділятиму його собі. Нікуди спортзал від мене не дінеться. Адже у мене чоловік, а інша чужа жінка в домі це не добре. Як вважаєте? Я права в цьому чи ні?

Фото ілюстративне.

Джерело