Напевно, після того, що я зробила, моя свекруха ще не скоро захоче прийти до нас в гості, але, може, то і на краще. Чоловік мій на мене злий, каже, що так не робиться, я його розумію, це його мама. Але і мене треба зрозуміти – я просто втомилася годувати його родичів.

Заміжня я вже 5 років, і весь цей час ми з чоловіком живемо окремо, при чому, в моїй квартирі. Житлом мене забезпечили мої батьки, так що, можна сказати, мій чоловік прийшов на все готове. Я ніколи не ставила йому це в докір, так склалося, що у моїх батьків було більше можливостей придбати квартиру.

Ігор у мене чоловік працьовитий, цілеспрямований, тому він запропонував, що зараз ми поживемо в моїй квартирі, а він, тим часом, буде складати гроші, щоб збудувати для нас будинок. Чоловік мріє про велику родину, хоче мінімум троє дітей, тому переконаний, що в квартирі нам буде затісно.

Зараз ми обоє працюємо, чоловік свою зарплату відкладає на будівництво, а за мою зарплату ми живемо. Дітей у нас, поки-що, немає, бо ми хочемо спочатку щось заробити.

Мої батьки живуть в райцентрі, що за 20 кілометрів від нас, тому до мене приїждають рідко, то ми більше до них на вихідні їдемо, мама з татом нам додому повні сумки продуктів спаковують, щоб ми не витрачалися зайвий раз, і могли швидше зібрати гроші на дім.

А от свекри живуть від нас неподалік, тому частенько заходять до нас в гості. Мене батьки навчили гостинності, тому я завжди приймала батьків чоловіка у нас вдома дуже гарно – накривала стіл, готувала щось смачненьке, і ми разом обідали. Спочатку я ставилася до цього нормально, навіть позитивно, адже раділа, що у нас з свекрухою склалися гарні стосунки.

Та потім я усвідомила, що мама чоловіка приходить до нас в гості так часто тому, що економить на їжі, вони з свекром просто стали приходити до нас, щоб поїсти, і це вже було зрозуміло не лише мені, але й моєму чоловікові.

Перед своїм візитом свекруха телефонувала, питала, що смачненького я приготувала, також цікавилася, що їм принести з собою, але навіть якщо я щось і називала, то вони все одно приходили з пустими руками, і відмовками, що саме того не було в магазині, чи що вона поспішала, і не встигла купити.

З часом, свекри стали до нас приходити не одні, а з внуками. Сестра мого чоловіка має двоє дітей, і часто їх залишає з бабусею і дідусем, а вони, щоб не готувати нічого дітям, приводять їх до нас, і тепер це вже мій клопіт – всіх нагодувати.

Спочатку я так і робила, але потім зрозуміла, що для нашого сімейного бюджету це обходиться дуже дорого. Тому, я вирішила провчити заощадливу свекруху.

У мене в суботу був день народження, а в неділю свекруха прийшла традиційно до нас в гості, і цілу делегацію з собою привела – доньку, зятя, і двох внуків.

– Ви, певно, прийшли мене з днем народження привітати? – питаю напівжартома, і бачу, що всі вони знову прийшли з пустими руками.

– Так день народження у тебе був вчора, а сьогодні звичайний день, – віджартувалася свекруха, і попрямувала на кухню, сподіваючись там побачити накритий стіл.

– Борщ будете? – питаю я їх.

– Який ще борщ? – вирящила очі на мене мама чоловіка.

– Пісний, – спокійно відповідаю.

– Ти що це, нас в свій день народження вирішила пісним борщем пригощати? – здивовано питає свекруха.

– Так день народження було вчора, а сьогодні – звичайний день. Ви ж самі щойно це сказали, – посміхаюся я.

Свекрусі було не до жартів, то була неділя, вже перша година дня, і вони всі вже реально дуже хотіли їсти, а тут виявляється, що я нічого не приготувала. Вона була відверто засмучена і зла, сказала, що свій борщ я можу сама їсти, а для гостей я могла б і краще постаратися, адже таким чином я виявила неповагу до них.

А я так не вважаю. Приходити до мене постійно їсти, на день народження заявитися без подарунка – це по-їхньому нормально, а їсти пісний борщ їм не сподобалось.

Мені теж не дуже приємно від цієї ситуації, бо я вважаю, що в родині мають бути гарні стосунки, але це зовсім не означає, що хтось має жити за рахунок інших. Ну хіба не так?

Джерело