Я у них – безкоштовна прибиральниця, кухар. І навіть мій тендітний стан нікого не цікавить, а дитинка вже за кілька місяців прийде на світ. Живемо ми у трикімнатній квартирі. Квартира це – бабусі. Вона в одній кімнаті. Ми з чоловіком – в іншій. А в третій мешкає рідний старший брат батька Дмитро.

Мені всього 23 роки, я ще й життя того не бачила.

З дитинства я бачу, що стосунки між батьком і його братом не близькі. Дядько давно розлучений. Коли ми з батьком і матір’ю і маленьким братом жили у цій квартирі, це були щоденні випробування і конфлікти.

А моя мама була наче наймичкою, постійно за ними все прибирала. Я в той час жила з бабусею у кімнаті. А батьки з братом жили в кімнаті на татових метрах.

У батькового брата є двоє дітей, хлопці. Нині старшому 18 років. Безробітний, ніде не вчиться. Молодшому 11 років, він хороша дитина. Вони живуть в нашому ж будинку на 9 поверсі з матір’ю у них там теж трикімнатна квартира.

Бабуся мого батька все життя тримала за гаманець. Батько зробив ремонт у квартирі. Всі меблі поміняв, вікна та двері – абсолютно все. Вона ані копійки в квартиру не вклала! Дмитро теж все життя – за рахунок тата. Ми терпіли дуже довго. Мої батьки жили так 21 рік.

Бабуся дуже любить саме Дмитра, з ранніх років йому у всьому потурала, балувала. А моєму батькові сказала йти працювати у 16 років. Дядьку вже 48, і вона його досі няньчить, годує, доглядає.

Так само у бабусі онуки – тільки діти дядька Дмитра. Вона їм завжди готує смаколики, з пенсії гроші дає – вони ж бідненькі, їм з батьками не пощастило.

І раптом у тата з’явився шанс купити маленьку двокімнатну квартиру. Ми чекали ще 4 роки, жили з бабусею, вона нічого у квартирі не робила. Маму мені дуже шкода. Вона прибирала за всіма. І ось ми переїхали до іншої квартири: я, мама, батько і мій молодший брат.

Минув рік. Бабуся завела кота, якого дядько приніс з вулиці. В квартирі все догори дном, у ванній – догори дном, все – в шерсті. І ще старший син дядька до них переїхав.

Минув рік з моменту нашого переїзду. Я вийшла заміж. І так вийшло, що винаймати квартиру ми з Денисом не можемо. Дорого дуже. Ми з чоловіком в’їхали жити назад до баби на метри тата, у його кімнату, вона закривається на ключ.

Тепер я тут – безкоштовна хатня робітниця! За всіма прибираю, щовечора вимиваю ванну. Ми з чоловіком приходимо з роботи після 6-ї вечора. Нас цілий день нема вдома. Я просто не знаю що робити. Як вони можуть так забруднити ванну за півдня. Кіт цей їхній, вовни багато.

Ніхто не замітає. Усім байдуже. Одній мені треба, я прибираю, бо мені неприємно жити в цьому. Я втомилася. Я при надії зараз, ми чекаємо на малюка. Ніхто з цих родичів з цим не рахується.

Готую на всіх. Дядькові сини щодня їсти приходять. наче так і треба. Мене дуже не влаштовує таке життя, а як щось змінити, поки не зможемо самі орендувати квартиру – не знаю.

Джерело