— Банки сфотографуй! – вимагала Алла Петрівна, – Галю, ті самі банки, які я вам дала!

Скільки вже відкрили? Ти вибач, Галино, але їси ти дуже багато! Я консервацію Артему передала, а не тобі. Знаю я, що ти чоловіка свого не годуєш, онук мій скоро ноги протягне від голоду! Ух, безсовісна!

Півтора року тому Артем Галині зробив пропозицію. Зустрічалася пара недовго, всього шість місяців. Вік обох підходив до тридцяти, тому весілля стало логічним продовженням їхнього роману.

Галя, виходячи заміж, ще не знала, що потрапила в незвичайну сім’ю, головою якої був не батько нареченого, а його бабуся, Алла Петрівна. З характером пенсіонерки Галя мала честь познайомитися вже після весілля.

Мати Артема, Лариса Миколаївна, була жінкою спокійною і розважливою, Галя з нею одразу знайшла спільну мову.

Свекор їй теж подобався – Петро Андрійович був людиною надмірної працьовитості, заробляв добре і не мав звички лізти до сина і невістки з порадами і моралями.

З бабусею свого чоловіка Галя познайомилася вже після реєстрації шлюбу. Алла Петрівна майже вісім місяців прожила у старшого сина за кордоном. Поїхала ранньою весною і повернулася восени, через кілька місяців після весілля Артема і Галини.

Артем якось дружину попросив:

— Галь, давай сходимо в гості до моїх батьків. Бабуся повернулася, хоче з тобою познайомитися.

У проханні чоловіка, Галина нічого поганого не побачила, тому легко погодилася:

— Звичайно, давай сходимо. Я не проти. Навпаки, буду рада познайомитися зі ще одним членом твоєї сім’ї.

Алла Петрівна насамперед стала ставити запитання Галині про її дохід:

— Ну скажи мені, дорога моя, скільки ти заробляєш?

Лариса Миколаївна і Петро Андрійович мовчали. Галя зніяковіла:

— Та я непогано отримую, працюю в логістичній компанії.

— А посада твоя як називається? – поцікавилася Алла Петрівна.

— Інформаційний логіст, – відповіла Галина, – я відповідаю за…

— Мені це нецікаво, – перебила невістку Алла Петрівна, – ти мені цифру назви. Яка в тебе зарплата?

Артем, бачачи, що дружині подібні запитання неприємні, спробував перевести розмову:

— Бабусю, повір мені на слово, Галинка гідно заробляє. Ти краще розкажи, як тобі жилося у дядька Гриші. Сподобалося на морі? Напевно, щодня ходила?

— Ой, Артемчику, – тут же осідлала улюбленого коня Алла Петрівна, – жилося мені у Гриші просто огидно. Не сподобалося мені там. По-перше, до моря далеко, майже кілометр потрібно пішки пройти.

Щодня не знаходишся, ти ж знаєш, у мене ноги болять. По-друге, Нінка кожен божий день доводила мене до сказу. Перечила весь час! Я їй пояснюю, що борщ потрібно обов’язково варити на буряку, а вона в каструлю томатну пасту кидає. А в мене від неї печія! Нінка – господиня погана. Я взагалі не розумію, як Гриша стільки років із нею живе.

Товариство бабусі Галина витримала всього годину, потім, штовхнувши чоловіка тихенько в бік, почали збиратися додому.

— Була рада знайомству, – усміхаючись, говорила Галина, – наступного разу посидимо довше. Вибачте, але нам пора. Вечерю ще готувати потрібно, форму Артема випрати й висушити. Загалом, справ безліч. Всього доброго.

Дорогою додому Артем уперше змалював дружині ситуацію:

— У мене бабуся досить сувора. Вона і батька, і маму в кулаці тримає. Без бабусі жодне важливе рішення не приймається.

— Цікаво, протягнула Галина, – як ти тоді зі мною одружився? Наскільки я знаю, дозволу в Алли Петрівни не питав.

— Я у бабусі улюбленець, – похвалився Артем, – тільки мені дозволено робити все, що захочу. Я перед тим, як тобі освідчитися, бабусі зателефонував, сказав, що одружитися хочу. На весілля запросив, але вона не могла приїхати. Ногу якраз у той момент підвернула. Я взагалі до весілля жив, як у Христа за пазухою.

Зарплату витрачав виключно на себе, повністю все, до копійки. Ні на продукти, ні на комуналку ніколи не скидався – у цьому не було потреби. А ще бабуся в мене дуже економна. Вона взагалі всіма грошима в родині розпоряджається. Мати з батьком їй зарплату віддають.

Галя була неприємно здивована словами чоловіка. Вона, звісно, бачила, що Петро Андрійович і Лариса Миколаївна люди абсолютно неконфліктні, але не до такої ж міри! Як можна дозволяти собою командувати? Галя тоді ще не знала, що зовсім скоро теж потрапить під вплив владної бабусі.

***

Рано суботнім ранком Галю розбудив телефонний дзвінок. Насилу розплющивши очі, молода жінка подивилася на годинник – п’ятнадцять хвилин на сьому. Телефон надривався у вітальні, довелося вставати.

— Кому не спиться в таку ранню годину? – лаялася Галя, – ну невже складно зателефонувати пізніше? Та йду я, йду! Треба взяти за звичку щовечора вимикати звук, щоб мати можливість уночі висипатися нормально.

З Галею хотіла поговорити Алла Петрівна. Пенсіонерка поставила невістці несподіване запитання:

— Галино, ти що, спиш, чи що? Сьогодні вихідний, ти давно вже маєш бути на ногах! Нормальна жінка в суботу та неділю присвячує сім’ї: генеральне прибирання робить, готує на тиждень уперед, штори пере штори, білизну постільну прасує. А ти, Галко, спиш мабуть до обіду. Ну хіба так можна?

Галина розлютилася:

— Алло Петрівно, ви зателефонували мені на початку сьомої, щоб розповісти, як вихідні «у нормальної» жінки проходять? Субота і неділя – два дні на тиждень, за які я намагаюся виспатися і відпочити. У квартирі в мене чисто, і на тиждень я ніколи не готую. Навіщо потрібно давитися не свіжою їжею?

— А тому що так годиться, – безапеляційно заявила Алла Петрівна, – Галя, про який відпочинок ти взагалі ведеш мову? Ти – заміжня жінка, насамперед ти маєш думати про Артема. Онук мені казав, що ти – прекрасна господиня, але після сьогоднішньої з тобою розмови я в цьому починаю сумніватися. Щось не подобаються мені, Галя, твої міркування.

Вона кинула слухавку і вимкнула звук.

А потім сама собі сказала: “Артем прокинеться, змушу його зателефонувати бабусі й серйозно з нею поговорити. Нехай Алла Петрівна у вихідні мені не надзвонює!”

Артем розповіді дружини не здивувався:

— Ти увагу на бабусю не звертай. Сама розумієш, вона – людина старого гарту, свої звички на інших вішати намагається. Бабуся раніше, ще за радянських часів, коли молода була, у суботу та неділю працювала ще більше, ніж у будні дні. Тато розповідав, як уся сім’я п’ять-шість годин поспіль мила квартиру. Навіть вікна бабуся батька і його брата змушувала мити щотижня. До її честі, сама теж склавши руки не сиділа. Загалом, не бери в голову! Але я бабусі все одно скажу, щоб вона так рано нас не турбувала.

Алла Петрівна взагалі дуже активно втручалася в життя молодої сім’ї. Вона могла приїхати в гості без запрошення, влаштувати ревізію в холодильнику або в шафі. Усе, що їй не подобалося, пенсіонерка викидала, і неважливо, що блузку з красивим мереживним коміром Галя купила кілька днів тому.

— Негайно викинути! – скомандувала Алла Петрівна, вивуджуючи зі стосу одягу блакитну блузку, – пристойна жінка таке носити не повинна!

— Не буду я нічого викидати, – обурилася Галя, – нормальна блузка, якраз під мій брючний костюм. Алло Петрівно, будь ласка, не рийтеся в моїх речах! Що ви хочете знайти в нашій з Артемом шафі?

— Я тут порядок наводжу, раз у тебе руки не доходять, – суворо заявила пенсіонерка, – Галя, невже ти не розумієш, що ця блузка занадто… Відверта, ой! Галя, не смій ганьбити мого онука. Я не хочу, щоб люди говорили, що дружина в Артема – особа легковажна!

Галя старанно оберігала особисте життя від втручання сторонніх, але з бабусею чоловіка впоратися не могла. Через Аллу Петрівну в сім’ї часом спалахували сварки – Галя вимагала, щоб чоловік осадив бабусю:

— Артеме, мене абсолютно не влаштовують її візити! Чому Алла Петрівна дозволяє собі ритися в нашому холодильнику? Продукти викидає! Вона їх хіба купувала? Поговори з бабусею, поясни, що ми – дорослі й самостійні люди, опіки не потребуємо.

— Галя, вона образиться, – пояснював дружині Артем, – бабуся мене дуже любить, тому хоче, щоб у мене все було добре. Вона ж у віці, як дитина примхлива часом поводиться. Галь, ну ти хоча б на це знижку роби.

— Я хочу, щоб у моєму домі припинила командувати стороння мені людина, – гнула свою лінію Галина, – Артем, якщо ти не поговориш із бабусею, то я це зроблю сама. У мене терпіння не гумове, коли-небудь воно закінчиться. Аллі Петрівні я висловлю все, що я про неї думаю, і нехай потім не ображається!

Бабуся Артема намагалася контролювати навіть витрати молодої сім’ї. Лариса Миколаївна, свекруха Галі, сина з невісткою якось запросила на свій день народження. Галя її щиро любила, поважала і… жаліла. З Ларисою Миколаївною в молодої жінки стосунки були справді родинними. Галя давно помітила, що сумка свекрухи, з якою вона ходила на роботу, зовсім втратила пристойний вигляд. У подарунок свекрусі Галя придбала нову дамську сумочку з натуральної шкіри. Артем мамі купив букет квітів, і подружжя вирушило в гості.

Лариса Миколаївна подарунку зраділа, а Алла Петрівна презирливо скривила губи.

— Скільки коштує цей ридикюль? Напевно, кілька тисяч?

Галя не стала називати ціну сумки – вважала, що це непристойно.

— Такі гроші вони на тебе, Лариско, витрачають, – обурювалася Алла Петрівна, – могла б обійтися і без подарунка! Квіти так узагалі зайва трата грошей, через три дні вони зів’януть і відправляться на смітник. Навіщо ви їх купили? Артеме, гроші, онучку, потрібно вміти витрачати. Бачу я, що дружина твоя економити зовсім не вміє! Це погано, на її примхи все життя працюватимеш!

Галя розлютилася, але промовчала, псувати свекрусі свято вона не хотіла. Під час святкового застілля розмова, як завжди, зайшла за заощадження. Алла Петрівна ось уже кілька місяців намагалася дізнатися, куди Галя витратила гроші, які їм подарували на весілля.

— Галино, ти жодного разу на моє запитання так і не відповіла. Артем мені розповів, що в подарунок ви від гостей отримали досить-таки велику суму. Де вона? Ти, часом, її не заховала від мого онука? Щось я не спостерігаю у вас дорогих обновок! Автомобіль не з’явився, обстановка у квартирі не змінилася. Гроші де?

— Бабусю, досить, – попросив Артем, – вважай, що грошей цих уже немає, ми з Галею їх витратили. Ну навіщо тобі знати, на що?

— Краще б відклали, – скривилася Алла Петрівна, – на чорний день! Я взагалі не зрозумію, як ви живете без заначки? Не дай Бог що трапиться, а у вас і грошей немає! Галя у тебе абсолютно безголова, Артем, ти б ведення сімейного бюджету у свої руки взяв! Якщо боїшся, що гроші витратиш, то мені принось. Ти прекрасно знаєш, я ніколи не купую нічого зайвого! У мене грошики твої будуть у цілості й схоронності!

***

Єдиною пристрастю Алли Петрівни були банки. Щороку весь вересень пенсіонерка займалася концервацією. Власної дачі сім’я не мала, тому фрукти, овочі, ягоди купували на ринку – на це Алла Петрівна грошей не шкодувала. Комора у квартирі батьків Артема доверху була забита цими банками. Консервацію ніхто не їв, бо Алла Петрівна відверто погано готувала. Була в пенсіонерки звичка, яка Галю доводила до сказу. У листопаді Алла Петрівна просила сусіда і привозила по тридцять-сорок банок із варенням, салатами і закусками онукові.

— На тебе, Галко, покластися не можна, – дивлячись, як Артем разом із сусідом тягає ці нещасні банки на балкон, говорила Алла Петрівна, – онучок мій із тобою майже рік живе, а ваги не те що не набрав, а навпаки, ще й схуд! Дивитися на нього страшно! Кістки випирають, як у худої корови, під очима синці. Про нього ти зовсім не дбаєш! Добре, що в Артемчика є я. Бабуся заради улюбленого онука завжди розлучається! Буде Артемчикові чим узимку поласувати.

Галя справедливо обурювалася:

— Алло Петрівно, та тут уже кришки іржаві! Скільки років у вас ці банки в коморі зберігалися? Їх же їсти не можна, вони, напевно, зіпсовані!

— Сама ти зіпсована, – розлютилася Алла Петрівна, – закрутки взагалі не псуються. Їжа ж фактично у вакуумі, там навіть бактерій немає! Безповітряний простір! Їжте спокійно. І взагалі, Галко, могла б мені подякувати, я ж заради вас стараюся! Ще й ніс відвертаєш.

Заради інтересу Галя одну банку з якимось салатом відкрила, і кухня одразу ж наповнилася їдким запахом чогось кислого й огидного.

— Я ж казала, – розлютилася Галина, – викидати все це треба, Артем! Що ці сорок банок місце даремно на балконі займають! Давай їх на смітник винесемо?

— Що ти, не можна, – злякався Артем, – бабусі банки потрібно буде повернути, вона за кожну трясеться! У бабусі прекрасна пам’ять, сорок штук вона нам віддала, сорок порожніх банок до весни має отримати назад. Потрібно ж кудись варення закривати!

Галя знайшла спосіб позбутися бабусиних консервів: вона відкривала банку і виливала її вміст в унітаз. Щоб каналізація не забилася, на день таким чином вона утилізувала не більше однієї банки. За тиждень, вирушаючи в гості до батьків Артема, Галя з собою прихопила і порожню склотару.

— Віддам заодно, – пояснила вона чоловікові, – чого ці банки даремно на балконі простоюють?

Алла Петрівна відразу запідозрила недобре.

— Ти хочеш сказати, що ви три банки з салатом і чотири банки варення з’їли за сім днів? Галю, ти з мене дурну робиш? Це ж неможливо! Ти що, викидаєш їжу?

— Та ну що ви, Алло Петрівно, – закотила очі Галина, – ні, звісно! Ми дійсно все з’їли. Дуже смачно, просто не відірватися!

Алла Петрівна вирішила влаштувати невістці перевірку – наступного дня пенсіонерка зателефонувала Галині і вимагала фотозвіт.

— Покажи мені, що ви відкрили і скільки з’їли!

Галя, вперше почувши таке прохання, навіть не відразу знайшла що відповісти.

— Алло Петрівно, ви хочете, щоб я холодильник вам сфотографувала? Вам не здається, що вимоги ваші більше на знущання схожі? Мені по-вашому що, більше робити нічого?

— Галино, роби те, що кажуть, – веліла Алла Петрівна, – фотографії надішли Ларискі, вона мені все покаже. Давай, ворушись, я чекаю!

Природно, нічого Галина відправляти не стала. Молода жінка втомилася від витівок бабусі свого чоловіка. Артем не діяв, і доведена до відчаю жінка просто зібрала його речі і веліла чоловікові покинути її квартиру.

— Повернешся тільки після того, як вирішиш питання з улюбленою бабусею, – проводжаючи Артема, який нічого не розуміє, заявила Галя, – чесне слово, я втомилася. Вона мені життя не дає, кожного божого дня вона вигадує нову дурість. Тепер бабуся твоя вимагає, щоб я фотографії банок надсилала.

Фотозвіт їй потрібен, Артеме! А завтра що їй захочеться? Щоб я знімала на відео, як ми їмо цю протухлу гидоту? Ні, я так жити не хочу. Коли Алла Петрівна особисто мені пообіцяє більше ніколи не лізти в наше життя, тоді я тебе пробачу.

Галя не знала, що зробив Артем, але за два тижні після їхньої останньої зустрічі Алла Петрівна все ж таки зателефонувала невістці й сухо заявила:

— Я тебе більше не чіпатиму, обіцяю. Дозволь Артему повернутися, він дуже переживає.

Артем і Галя зійшлися, без постійного втручання Алли Петрівни подружжя живе добре. Зі свекрухою і свекром Галина продовжує спілкуватися, але на своїй території – запрошує батьків Артема в гості. З Аллою Петрівною жінка намагається не перетинатися. Занадто дорого їй обходиться спілкування з бабусею чоловіка.

А ви знаєте таких “люблячих” бабусь?

КІНЕЦЬ.