Я не планувала повертатися на батьківщину на канікули, щоб не витрачати гроші без нагальної потреби, але мій син і дочка так наполягали, що я вирішила поступитися.

І ось учора я приїхала додому — і досі не можу оговтатися: сльози самі течуть по моїх щоках. Те, що вони для мене зробили, просто неймовірно…

Останні п’ять років я працювала в Італії, заробляючи гроші на купівлю власного житла. Колись ми з дітьми жили у квартирі моєї мами в столиці, але після її смерті довелося продати житло і розділити кошти між мною, братом і сестрою.

На свою частину я купила будинок у селі, далеко від міста. Але цього було замало — я мріяла заробити ще й на квартиру, щоб мої діти мали краще життя.

Протягом цих п’яти років я повернулася додому лише двічі. Я багато працювала, заощаджувала кожну копійку і висилала дітям гроші, щоб підтримувати їх і давати їм усе необхідне.

Цього разу, коли я приїхала, діти забрали мене до квартири моєї старшої дочки в столиці. Я не надто звертала увагу на житло — думала, що це орендована квартира, і була щаслива просто побачити своїх дітей.

Під час вечері мій син несподівано поклав переді мною ключі. Я розгублено дивилася на них, не розуміючи, що відбувається. Але дочка пояснила, що квартира, в якій ми сидимо, зовсім не орендована — вона тепер належить мені!

Я була приголомшена. Квартира була вже повністю мебльована, і я знала, що ще не висилала достатньо грошей на покупку такого житла в столиці. Тоді син розповів, як все сталося.

Його начальник вирішив продати свою квартиру, і дізнавшись, що наша сім’я шукає житло, запропонував її купити. Діти внесли свої заощадження, а те, чого не вистачало, розділили між собою.

Я не могла стримати сліз. Усі ці роки я надсилала їм гроші на свята та дні народження, а вони відкладали кожну копійку, щоб я змогла швидше повернутися додому і почати жити спокійним життям на батьківщині.

Словами не описати, як я люблю своїх дітей. Як сильно я пишаюся ними! Вони зробили для мене те, чого я ніколи не очікувала, і дали мені можливість відчути справжнє щастя.

КІНЕЦЬ.