Як людина, яка любить приймати гостей, я завжди готую гарний стіл і дивую їх своїми кулінарними здібностями та новими рецептами.

Ось тільки сама ходити у гості я ненавиджу.

Коли я приходжу до когось у гості, очікую, що господар чи господиня вже приготували їжу і накрили стіл.

Я не чекаю, що мені доведеться працювати, коли я перебуваю у чужому домі.

У мене є колега, з якою ми добрі подруги вже п’ять років.

Ми часто ходимо один до одного у гості та запрошуємо один одного на свята.

Однак, відвідуючи її будинок, я завжди відчуваю стрес.

Щоразу, коли я приходжу до неї в гості, у мене виникає відчуття, що я не гість, а людина, яка повинна виконувати певні домашні справи та обов’язки.

Мене просять помити посуд, підмісти, прибрати чи приготувати смачну страву.

Коли це свято і ми всі вбрані, я не хочу чистити рибу і потім весь вечір пахнути нею.

Я думала, що моя колега єдина у своєму роді, але я дуже помилялася.

Якось давня подруга запросила нас до себе додому на святкування її дня народження.

Вона жила за 50 км від столиці, тому мені довелося ночувати в неї.

Вона зустріла нас у халаті, і не було навіть натяку на свято.

Я вручила їй подарунок і зрозуміла, що маю допомогти їй з приготуванням.

Усі запрошені жінки зрештою метушилися на кухні і перед столом.

Ми тільки-но встигли закінчити до приходу гостей. Ми відчували, що з іменинницею щось не так.

Kоли ми спитали її, в чому справа, вона вибачилася і мало не розnлакалася.

Ми ляrли спати майже о другій годині ночі.

Було відчуття, що ми приїхали до себе на дачу, а не у гості.

Не знаю, що думати про таких людей.

Особисто я поважаю своїх гостей та знаю, як правильно розподілити свій час.

КІНЕЦЬ.