Коли мій син Руслан об’явив про свій намір одружитися, мене охопила одночасно і радість, і тривога. Для мене щастя сина було понад усе, і я вважала його дівчину Лідію чудовою людиною, що ідеально підходить йому.

Однак моє задоволення було порушено, коли я дізналася про багату сім’ю Лідії. Наша сусідка охоче повідомила мені про стан майбутніх сватів, барвисто описавши їх розкішний триповерховий будинок.

Це одкровення глибоко стурбувало мене. Я родом зі скромної сім’ї і прожила 12 років вдовою в маленькому сільському будиночку. Отже, різниця в рівні добробуту пробудила в мені старі страхи та невпевненість.

Моє власне минуле було затьмарене схожими проблемами фінансової нерівності. Колись я була заручена з чоловіком з багатої сім’ї, який зрештою піддався тиску батьків і розірвав заручини, не бажаючи одружуватися з людиною з меншим достатком.

Розбита горем, я вийшла заміж за чоловіка зі свого села. Хоча ми з моїм покійним чоловіком ніколи не відчували розкоші, зате забезпечували нашого сина всім, чим могли, і дали йому гарну освіту.

Зараз Руслану 27 років, він зустрів Лідію в місті, не знаючи про багатство її сім’ї . Майбутня невістка мала будинок та квартиру, куплені для неї матір’ю. Напередодні свят ми з Русланом поїхали до села Лідії, щоб попросити у її батьків благословення на їхній шлюб.

Я була приголомшена величчю їхнього будинку і почувала себе не у своїй тарілці. Мати Лідії, Ніна, була привітна, але її чоловік був більш стриманий і постійно питав, що Руслан може запропонувати їх дочці.

Коли настало незручне мовчання, я втратила надію на результат. Однак Ніна, відчувши моє занепокоєння, покликала мене на кухню.

Вона зізналася, що її чоловік повністю залежить від її заробітків, і висловила схвалення Руслану, оцінивши його любов і надійність вище фінансового становища.

Повернувшись до столу, я відчула полегшення. Теплота і схвалення Ніни дали мені надію на те, що щастю наших дітей не заважатиме багатство.

КІНЕЦЬ.