У мене було так багато роботи, що я ледве встигала готувати вечерю.

Саме тому одного разу, у п’ятницю ввечері, я вирішила зайти у своє улюблене кафе, щоб купити трохи їжі та випічки на вихідні.

У кафе було небагатолюдно, і я помітила літню жінку, що стояла переді мною в черзі.

Вона була одягнена скромно, але охайно, і її одяг виглядав так, ніби був з іншої епохи.

Було видно, що у неї невелика пенсія і вона важко зводить кінці з кінцями.

Жінка попросила у касира склянку гарячої води, бо почувала себе дуже слабкою і не могла повернутися додому за холодної погоди.

Я вже була готова запропонувати купити їй чашку чаю, але касирка перевершила всі мої очікування.

Дівчина, що стояла за касою, посміхнулася і запропонувала літній жінці безкоштовний капучино і подарувала також їй пакет тістечок.

Однак товстенький чоловік, який стояв за мною в черзі, який виявився постійним клієнтом і великим любителем тістечок, почав голосно скаржитися на те, що кафе видає безкоштовні подарунки пенсіонерам, знецінюючи працю своїх працівників та ображаючи тих, хто платить за ті ж тістечка.

Він стверджував, що людям без достатку взагалі не варто відвідувати такі заклади.

У цей момент адміністратор поспішив на місце події, щоб заспокоїти клієнта, і випровадив жінку з кафе.

Я була в люті і вирішила діяти.

Я зажадала розмови з директором закладу і була готова відстоювати права жінки похилого віку.

На щастя, директор виявився доброю людиною, він негайно звільнив адміністратора і попросив клієнта з надмірною вагою піти.

Він також вибачився перед літньою жінкою і вибачився за цей неприємний інцидент, пообіцявши також премію молодій касирці.

КІНЕЦЬ.