На вихідні Алла, як завжди, приїхала до матері. Матері 78 років, вона давно живе одна.

За два дні дочка встигає прибрати в будинку, перепрати білизну. Машинки, як і води в будинку, немає. Влітку ще й город.

— Переїжджай до мене, все буде легше, ніякого відпочинку тобі, бідній, немає, — говорила їй мати.

— Мамо, у мене там робота, дочка, онуки, — зітхаючи, відповідає їй Алла.

— Степан повернувся. Дошки з вікон у будинку відірвав. Років п’ять, однак, будинок стояв порожній після відходу Василини. Каже, що помандрував по білому світу, тут хоче доживати. Про тебе питав, прийде, напевно, побачитися, — повідомила новину мати.

Степан, Стьопка… він був її шкільним коханням. Вона його кохала, а він на неї уваги не звертав. У випускному класі Алла зважилася на відчайдушний вчинок, втопила відро в колодязі і побігла до Стьопки, просити, щоб дістав, а то влетить від матері.

Стьопка взяв жердину і пішов. Він півгодини возився біля обмерзлого колодязя, але відро дістав.

– Думаєш, повір’я спрацює? – засміявся він на прощання.
“Для кого відро дістати – тому судженим стати”, таке повір’я було серед сільських дівчат.

Прав виявився Стьопка. Не спрацювало повір’я.

Він поїхав до міста. Закінчив інститут, багато разів переїжджав з місця на місце, майже всю країну об’їздив. Одружився і розлучився… і ось повернувся.

Алла після школи вступила до економічного технікуму в місті, недалеко від рідного села. Працює досі бухгалтером. Вийшла заміж. З’явилася на світ єдина дочка Вероніка. Вісім років тому Алла овдовіла.

Степан прийшов увечері. Змінився, звичайно, постарів, посивів.

– А ти все така ж красуня, – сказав він і обійняв Аллу.

– Треба ж, ти й брехати навчився. Мені, як і тобі, за п’ятдесят, змінилася і постаріла, як усі, – перебила його Алла.

Потім вони сиділи в альтанці. Випили потроху домашньої горобинової наливочки за зустріч, і розмовляли, розмовляли…

Степан розповів, що з дружинами, а їх у нього було дві, розходився по-доброму. Жодну не образив. Кожній дружині залишив квартиру і все разом нажите майно.

Є дорослий син від першої дружини. Він разом з матір’ю виїхав до Німеччини.

Друга дружина сама подала на розлучення, закохалася в іншого, молодшого. Степан її утримувати не став. Дітей у них не було.

Степан вже на пенсії за стажем і шкідливим виробництвом. Планує зібрати бригаду з місцевих чоловіків і зайнятися будівництвом будинків, дач, лазень, присадибних споруд і ремонтом. Попит є, початковий капітал теж є.

– Що це я все про себе? А ти як? Чув, що одна залишилася, – допитувався Степан.

І Алла несподівано для себе розповіла йому все. Мабуть, настав такий момент, їй необхідно було виговоритися, а може і наливочка подіяла.

– Не одна я, Стьопа. Сім’я у мене велика. Я в цій родині, можна сказати, прислугою живу, – почала свою розповідь Алла.

– Донька після школи вчитися не захотіла, відразу заміж вийшла. Зятя до нас привела. Квартира трикімнатна, місця вистачить усім. Подарувала онучку Даринку.

І якось так вийшло, що всі домашні справи виявилися моїм святим обов’язком. У дочки депресія і маленька дитина.

Мій чоловік (золота людина була) жалів мене, допомагав. Ніколи не скаржився на здоров’я, а одного ранку не прокинувся. Для мене це був удар! Тільки сумувати ніколи.

Я працювала і тягнула на собі дім. Витрати, знову ж таки, збільшилися. Зять трохи заробляє. Всі свої гроші вкладаю в загальний сімейний бюджет. Була надія, що онучка підросте, дочка віддасть її в садок і вийде на роботу, все мені стане легше, але…

Онучці було чотири роки, і дочка привела на світ другу онучку Марійку.

Старша вже ходить до школи. Молодшій п’ять років. Дочка сидить вдома.

Вранці я годую зятя і дітей сніданком, збираю Даринку до школи. Молодша залишається вдома з матір’ю. Ну, як з матір’ю? Тихо грається сама або дивиться мультики по телевізору. Вона у нас спокійна дівчинка, а мати спить до обіду.

Я старшу онуку проводжаю до школи і йду на роботу. Увечері готую їжу на наступний день, займаюся з онуками, прати, прибирати теж треба.

Пробувала говорити дочці, що я вже не молода, треба б і їй щось робити по дому. Марно. Вона втомлюється з дітьми.

Зятя все влаштовує. Теща працює, грошей на витрати вистачає, йому і напружуватися не треба. До того ж, свої овочі з села.

Зять допоміг би мені в городі, але ось біда, машини немає. Це він натякає, щоб я дала грошей на машину. Вони знають, що у мене є заощадження, а я боюся останнє віддати і залишитися з нульовим балансом.

До того ж, моїх заощаджень на машину ніяк не вистачить.

Втомилася. Розумію, що сама винна. Виростила ледачу і безсовісну дочку. Все розумію, а як вирватися з цього кола не знаю?

– Так, історія… не сумуй, Алло, ми щось придумаємо. Ходімо додому, вже світає, – Степан попрощався і пішов.

У неділю ввечері він привіз її на своїй машині до міста. Алла раділа, скільки всього вдалося привезти з села. Степан допоміг занести в квартиру мішки і сумки.

Коли він пішов, дочка запитала:

– Де ти цього діда підчепила?
Алла пояснила, що це колишній однокласник, і почала розбирати овочі.

Через два тижні колишній однокласник приїхав ближче до обіду і почав виносити з дому речі, зібрані заздалегідь Аллою. Зі своєї кімнати визирнули сонні зять з дочкою.

– Що таке? Що за справи? – запитали вони в два голоси.

– Я їду від вас, виходжу заміж. Поїду в рідне село, життя буду доживати зі Степаном, – відповіла їм Алла.

– Ні, ти під старість років зовсім з котушок злетіла? Заміж вона виходить! Наречена, блін, без місця! А ти, обід приготувала? Між іншим, твої онучки скоро зголодніють, – обурилася здивована дочка.

– А моїх онучок, своїх дочок ти тепер сама будеш годувати, і свого чоловіка теж. Я десять років для вас жила, а тепер хочу пожити для себе. Дорога донечко, доведеться тобі тепер самій трохи поворухнутися, – відповіла їй Алла.

– Зрадниця, я тобі забороняю бачитися з онуками, – верещала Вероніка.

– А я і не планую поки з ними бачитися, у мене буде багато справ. До того ж, я за ці роки бачила їх набагато частіше, ніж ти, – і Алла вийшла.

У машині вона, звичайно, заплакала.
– Все-таки треба було заздалегідь попередити, що я їду, – сказала вона Степану.

– Ти б почула все те ж саме, тільки в більш розгорнутому варіанті. Неприємних слів тобі б наговорили ще більше. Рвати треба різко і по живому. Сильно вони до тебе присмокталися, по-іншому нічого б не вийшло, – відповів Степан.

Алла навела затишок у будинку Степана. Він зробив для неї теплий туалет у будинку і встановив душову кабіну. Правда, воду доводиться привозити і заливати у велику ємність, а септик відкачувати двічі на місяць, але це вже дрібниці життя.

Аллу запросили в школу на посаду завгоспа. Вона погодилася. Зарплата, звичайно, менша, зате спокійніше. Степан займається зі своєю бригадою будівництвом. Замовлення є в будь-яку пору року. Вони цілком щасливі, живуть дружно і спокійно.

Десь через місяць зять привіз на вихідні дівчаток. Даринка розповіла бабусі, що мама з татом часто сваряться. Тато сам варить суп, більше він нічого не вміє. Мама збирається працювати, але поки думає, куди влаштуватися?

У неділю зять хотів залишити молодшу онуку пожити в селі, але Алла не погодилася: «Я працюю, Степан теж. Діти повинні жити з батьками. Поживіть, будь ласка, але постійно займайтеся з дітьми самі. Ви приводили на світ їх для себе, а не для мене».

Зять з дочкою сильно образилися, але через тиждень онуки знову були у бабусі.

– Ми тільки на вихідні, – пояснив зять і теж залишився в гостях у тещі, скучив за її готуванням.

Ось така історія.

Хтось, можливо, вважатиме, що мати вчинила жорстоко по відношенню до дочки.

Хтось вирішить, що справедливо.

Скільки людей, стільки й думок.