На сьогоднішній день, я вважаю, що в сімейному житті моєму синочку зовсім не пощастило з дружиною, на жаль.

Замість того, щоб бути хорошою господинею моя невістка Люба проводить цілі дні на роботі, на жаль.

Гаразд би їм грошей з сином дуже не вистачало на життя, так невістка отримує копійки і ще часто затримується на роботі до пізна, аргументуючи це великою завантаженістю на робочому місці і тим, що така воля начальства.

А мій бідолашний син мусить сам собі готувати вечерю. Навіщо взагалі потрібна така дружина, якщо в домі ні затишку, ні порядку, ні їжі нормальної вчасно ніколи немає?

Зізнаюся, я відразу не злюбила Любу, коли тільки мій син вперше познайомив мене з нею. Вона навіть в вечір знайомства не могла відійти від телефону і вічно з кимось розмовляла по роботі.

Я була дуже здивована такому ставленню, хіба може так себе вести доросла та вихована людина, коли вперше познайомилася зі своєю майбутньою свекрухою. Як на мене, це цілковита неповага до мене і свого чоловіка.

Всі ці роки я вважала, що мій хлопчик міг вибрати собі набагато кращу дружину, адже він у мене дуже хороший і працьовитий чоловік.

Та вже, через деякий час він одружився на цій дівчині, і вони переїхали жити до неї на квартиру.

Скільки згадую ті часи, то я особисто не один раз приходила до них у гості провідати сина і дізнатися, як йому живеться зі своєю дружиною.

Але те, що я бачила щоразу, мене дуже дивувало і розчаровувало.

Скрізь по квартирі були розкидані брудні речі, єдиний вазон, який стояв на підвіконні в залі і той зів’яв. Заглянувши в холодильник, мені здалося, що в цій квартирі живе холостяк: нічого крім сосисок, яєць і ковбасної нарізки я там не побачила.

Мій син схуд за останні пів року шлюбу, я давно не пам’ятаю його таким, хіба в підлітковому віці.

У Анатолія дуже відповідальна робота з документами, яка вимагає хорошого харчування і доброго сну. Він має бути відпочивший та дуже добре зосереджений. А він усього цього не отримує.

А останнім часом мій син дуже втомлюється на своїй роботі, а коли приходить додому, замість смачної гарячої вечері його зустрічає порожня квартира, брудний посуд та пустий холодильник. Його дружина часто може затриматися на роботі.

У своє виправдання Люба постійно каже, що по-іншому вона не може, так як втратить свою роботу. Але б я особисто зрозуміла б все, якби дружина сина добре заробляла на своїй роботі. А так за її посаду заступника відділу кадрів на місцевому заводі платять звичайнісінькі копійки, якщо так можна сказати, адже у наш час, це зовсім смішна сума, яких навіть їй одній не вистачило б на життя.

А Анатолій, в той час, заробляє добрі гроші та цілком може забезпечити власну сім’ю., тим паче, що дітей у них немає, тому у них й не такі вже великі витрати, ще й зібрати можна копійку якусь.

Мій син навіть допомагає мені фінансами, так як вже більше п’яти років я сиджу на пенсії, і грошей не завжди вистачає навіть на елементарні речі, хоча вже навчилася економити на всьому.

А його дружина замість того, щоб облаштовувати вдома затишок та комфорт, піклуватися про свого чоловіка та смачно його годувати, займається не зрозуміло чим. І, до речі, це я ще не кажу за дітей, яких у них немає.

Мені вже зараз за 60, я дуже мрію про онуків, дуже хочу встигнути ще поняньчитися з ними. Але з постійною зайнятістю роботою своєї невістки, виходить, що я зможу взагалі їх не побачити. Їй ні до чого діла взагалі не має, наче начальниця велика вона.

Анатолій мій жодного разу не поскаржився мені на свою дружину, хоча йому доводиться нелегко, адже я сама бачу, бо знаю, як вони живуть.

Після важкого робочого дня він приходить додому і стає ще за плиту готувати собі і дружині вечерю. Це ж не його обов’язки, а моєї невістки. Чому він дозволяє їй так з собою поводитися?

Моя материнська душа не на місці, коли я бачу, що добротою мого сина користуються без віддачі.

Навіщо йому взагалі потрібна така дружина, яка нічого толком не робить для сім’ї?

Мені прикро від того, що вдома в себе вже давно майже усіма домашніми справами займається мій син один, а Люба тільки приходить додому переночувати, таке враження складається в мене.

А виходить таки, що дітей в її планах взагалі немає, невістка каже, що їй все ніколи, їй про кар’єру думати потрібно, а зарплату потім підвищать, як декілька років мине.

Як мені допомогти своєму єдиному синові? Я не хочу вмішуватися в їхню сім’ю, але не хочу, щоб мій син так жив все життя. Кожна мама мене зрозуміє, сумно навіть ходити до сина.

Чи можу я ще щось виправити, поки не пізно?

КІНЕЦЬ.