Я одружився у досить юному віці, коли мені було лише 19 років, а моїй нареченій Жанні- 22. Вражаюче красива і впевнена в собі дівчина із заможної і шанованої родини, вона добре поєднувалася з моєю юнацькою енергією. незважаючи на свою молодість, я вже мав постійну роботу і непоганий дохід, що створювало ілюзію, ніби ми з Жанною призначені одне для одного, готові розпочати життя у блаженній гармонії та процвітанні.

Батьки моєї коханої щедро пообіцяли подарувати нам квартиру, ідеально доповнивши мої  заощадження, призначені для облаштування нашого нового житла .

У моїй уяві вимальовувалася ідилічна картина нашого щасливого життя, вільного від надокучливого втручання родичів з обох боків. Проте реальність мала для нас інші плани.

Одразу після весілля обіцяна квартира виявилася міражем, залишивши нас у невизначеності щодо її законного володіння. Після тривалих суперечок нам з Жанною передали скромний недобудований будинок, розташований на околиці села. Ця оселя була позбавлена будь-яких зручностей, не мала  елементарних комунальних послуг.

У ньому було лише чотири  голі стіни. Ми вирішили зробити ремонт та переїхати найскоріше.

Батьки Жанни зіткнулися з фінансовими труднощами, пов’язаними з майбутнім весіллям її старшої сестри. І вирішили попросити грошей на весілля, щоб не зганьбитися перед майбутніми сватами.

І Жанна їм все позичила без мого відома. Я сплю по 4 години на день. Забувся давно про нормальний відпочинок, гарую на двох роботах, аби швидше зробити ремонт, а Жанна сама розпорядилася нашими фінансами.

Усвідомлення цього прийшло до мене надто пізно. Зібрав речі, поїхав до батьків. Нехай тепер живе сама в недобудованій хаті, а я не пропаду, в мене все життя попереду.

КІНЕЦЬ.