Я знав Валентину зі школи. Після закінчення ми втратили зв’язок на п’ять років, але коли наш директор організував зустріч випускників, і ми знову зустрілися, я зрозумів, що закоханий у неї.

Ми стали жити разом, але я не був готовий одружитися. Валентина хотіла вийти за мене заміж, але я хотів спочатку переконатися у своїх почуттях.

Я попереджав її, щоб вона була обережна і не завагітніла, але одного разу вона прийшла до мене з позитивним тестом у руках.

Я був засмучений і сказав їй, що не готовий стати батьком чи чоловіком… Валентину зачепили мої слова, і вона пішла від мене того ж дня. Я намагався знайти її, але вона безслідно зникла.

Я не міг нормально їсти та спати і шкодував про своє рішення. Минуло п’ять років, і я нарешті знову побачив Валентину, коли вона приїхала відвідати свою хвору матір.

Я дізнався, що в мене є дочка – дівчинка, яка приїхала з нею. Валентина не очікувала мене побачити, але я зізнався, що всі ці роки шукав її та хотів бути батьком нашої дочки.

Валентина розповіла, що жила з тіткою та не думала відмовлятися від дитини. Незважаючи на свою любов до мене, вона не нагадувала про себе через мої образливі слова.

Їй було важко, але вона зуміла сама виростити нашу дочку. Я був дуже радий почути, що Валентина, як і раніше, любить мене і має надію на те, що ми зможемо бути разом.

Мені теж було важко, але зате ця розлука допомогла мені зрозуміти, як багато вона для мене означає, і тепер я готовий стати хорошим чоловіком і батьком!