Я знала, що чоловік має іншу. Знала, що у нього дитина на стороні, що він приводив цю жінку в наш дім, коли я лежала на збереженні.

Він зрадив мене. Злість на чоловіка роз’їдала мене зсередини, і я вирішила відплатити. І відплатила. Так, я вчинила негарно. А він чим кращий?

Я вмовила чоловіка купити квартиру, ми жили в орендованій квартирі. Я навіть пообіцяла, що дозволю йому оформити куплену квартиру на його матір, щоб він точно погодився. І в тихцем подала на розлучення.

Діставала повістки чоловіка з поштової скриньки та викидала їх. Він раз не прийшов до суду, другий раз не прийшов. На третій раз нас розлучили без його участі.

Я була вільна від нього, а він про це не знав. Всі його думки були зайняті тією, іншою жінкою. На квартиру ми скидалися: частина грошей з мене, частина з чоловіка, плюс споживчий кредит, взятий на ім’я чоловіка вже після нашого розлучення.

Я чула, як чоловік телефоном хвалився своїй пасії: що скоро він купить квартиру і вони будуть там жити. А половину кредиту він запише на свою “недалеку” дружину при розлученні.

Почувши цю розмову, я тільки переконалася в правильності своїх дій. Я затягувала пошуки квартири з чоловіком, адже паралельно з цим я підшукувала житло собі.

Як тільки моя квартира була знайдена, я погодилася на перший же запропонований чоловіком варіант. Він отримав кредит в банку.

Залишалося лише забрати гроші з дому так, щоб він на мене не подумав, і зникнути з його життя. Ми зберігали гроші на кухні, у звичайній коробці, яку заховали в ящику з продуктами.

Я заздалегідь домовилася зі своєю мамою, щоб вона мені зателефонувала і попросила приїхати до неї на кілька днів.

Чоловік зрадів дзвінку моєї мами та побіг дзвонити своїй пасії, запрошувати її в наш дім на час моєї відсутності. Я відвезла дитину до мами, переодяглася, напнула перуку і вночі повернулася додому.

Чоловік спав, і звичайно не сам. Я тихенько прокралася на кухню і забрала коробку з грошима. Гроші я віддала мамі, щоб вона купила обрану мною квартиру.

Я знала, що чоловік не піде з заявою до правоохоронців, адже головною підозрюваною буде його пасія – матір його улюбленої дитини. Через два дні я повернулася додому, до чоловіка. Він сказав, що нас обікрали. Покаявся, що мав іншу кілька років. І що саме вона поцупила гроші.

Він просив вибачення. Говорив, що ми розплатимося з кредитом, назбираємо, і все одно купимо собі житло. Я удала, що серджусь на нього, і прогнала його з дому.

Він пішов до своєї матері. А я раділа, як все вдало вийшло. На наступний день чоловік прийшов з букетом квітів, просити вибачення.

Я сказала, щоб він йшов до своєї полюбовниці, що він мені не потрібен. Це його добряче розлютило, сказав, що подасть на розлучення і я, разом з нашою дитиною, не зможу прогодуватися, виплачуючи половину цього кредиту.

Тоді я показала йому свідоцтво про наше розлучення і порадила йому сходити в РАЦС, поставити штамп в паспорт. Він грюкнув дверима і пішов.

Уже місяць я живу у своїй квартирі. І цілком щаслива. Можливо, ви мене засудите – воля ваша. Але ж колись я дуже любила чоловіка, я була готова заради нього на все, а він мене так підло завів собі любов на стороні.

Хоча клявся, що у нього ніколи нікого не буде, крім мене. Він сам у всьому винен. Хочеш іншу жінку – розлучися з теперішньою, навіщо обманювати? Я навіть не помітила, коли любов до чоловіка зникла.

Добрі люди підказали йому, що він може оскаржити в суді наше розлучення, але з горя він почав випивати.

Я відплатила йому за зраду: він по вуха в боргах, та інша жінка його кинула – не змогла пробачити, що він її звинуватив у зникненні грошей. Він зламав моє життя і за це зараз розплачується.

КІНЕЦЬ.