Я з Віталиком живу вже шість років. Однак ми – лише співмешканці. Просто живемо разом. Я, як дружина, готую йому їсти, перу, прасую одяг коханому, проводжу з ним ночі. Я люблю Віталія. І щороку чекаю, що він зробить мені пропозицію.

У мого коханого нелегке минуле. До мене Віталик був одруженим. Але його колишню Оксану не влаштовувало сімейне життя. Вона була з заможної родини, а він – з бідної. Їй завжди було мало коштів на проживання. А коли народився у них син – й надто. Як Віталик не старався –  дружина не залишилася з ним.

Мало того, що вони розлучилися – Оксана позбавила його батьківських прав та виїхала за кордон з дитиною. Моєму коханому цей вчинок приніс багато страждань. Оскільки батьки Оксани були забезпеченими, вони подбали, щоб Віталик не зміг бачитися з дитиною. У них був найкращий адвокат міста. Тому колишній чоловік не мав навіть права на побачення з сином. Він не міг довести, що гідний батько для виховання своєї дитини. Для нього ця історія досі залишається болісним питанням.

Віталик довго намагався розшукати Оксану. У стані відчаю він познайомився зі мною. Ми почали жити разом. Я думала, що у нього минув біль від першого шлюбу. Можна сказати, що була упевнена, що Віталій готовий почати життя з нового листа. 

Ми вже шість років разом живемо, а він навіть і гадки не мав, щоб створити сім’ю зі мною. Я весь цей час чекала на те, що все в його душі владнається, що він нарешті зрозуміє, хто я для нього. Я хотіла родину з ним мати, народити дитинку.

Але розумію, що кохання між нами немає вже. Можливо, тих почуттів навіть і не було. Віталик марить своїм минулим. Чому? Для мене це – загадка.

Одного разу я зустрілася зі своєю подругою. Вона вирішила розіграти мого коханого. Зателефонувала йому і сказала, що у мене є залицяльник. А Віталик відповів лише, що радий за мене. А я ж не те очікувала! Я думала, що таки приревнує, буде намагатися мене тримати біля себе. Але ж ні! Я зробила один висновок – зовсім не кохає він мене!

Було про себе подумала, що Віталик мене використовує. Тому навіть про спадок дідуся збрехала. Мовляв, якщо одружимося – будемо жити в великому будинку. Та це Віталику настрій не покращило. Ще гірше – він зрозумів, що я обманюю його. Він дуже не любить брехні.

Мені здається, що я не потрібна йому. Аби кохав мене – ми б не жили досі цивільним шлюбом. Чи не так? Я розумію, що колись він обпікся у стосунках. Але ж треба покласти тому край!

КІНЕЦЬ.