Я сама Тарасу запропонувала розбігтися на декілька місяців, щоб обдумати, що і як в нас не так. Але я й подумати не могла, що чоловік в п’ятдесят п’ять років візьме і закохається в спільну подругу. Інна теж “добре”, підхватила на раз-два. “Я ж думала, ви розлучаєтесь, бо для чого тоді ці цирки у вашому віці”. До останнього я надіялася, що Тарас одумається і повернеться, але днями прийшла до мене дочка, і розповіла про цю парочку все як є.

Моєму чоловіку п’ятдесят п’ять років. Останнім часом в нас були деякі труднощі в стосунках, тому ми й прийняли рішення, що нам варто на деякий час “розбігтися”. Нам обом потрібні були зміни.

Я сама запропонувала нам після двадцяти років зробити перерву на три місяці. Я й гадки не мала, що Тарас за цей час просто закохається в когось іншого.

Ми з Тарасом сперечалися останні кілька років. Практично відразу після пробудження ми “гарчали” один на одного. Було зрозуміло, що нам потрібно зберегти шлюб. Я й гадки не мала, що насправді вже пізно і перерва нам може лише зашкодити.

Я ніколи не пробачу собі цю помилку. Замість того, щоб піти до людини, яка б нам допомогла все вирішити, ми зробили цю помилку. Але що скоєно, то вже скоєно.

“Подивимося, як ми будемо один без одного жити ці три місяці, і, якщо це потрібно буде, підемо на консультацію”, – сказала я Тарасу.

“Ти не жартуєш? Ну якщо це й так, то я сподіваюся, нам це допоможе”, – сказав чоловік, який не любить змін у житті.

Тарас не знав, що його чекає в наступні місяці, як і я. Діти попередили, що це не найкраща ідея, але що вони про це знають. Вони такі молоді та недосвідчені.

Через кілька тижнів я почала насолоджуватися самотністю. Я мала більше часу для себе і зрозуміла, що мені подобається, а що я хочу змінити в своєму житті.

Можна сказати, що я завжди думала про Тараса та наше спільне майбутнє. Я уявляла, як ми почнемо проводити вихідні по-іншому. Вечорами ми могли піти погуляти в парк чи в театр.

Та в той час, поки я думала і мріяла, наша спільна подруга Інна – діяла в свою користь.

Інна дійшла висновку, що ми збираємося розлучитися, інакше, для чого тоді ці цирки з переїздами. Тому щоб мій чоловік не сумував, розмірковуючи про наші невдалі стосунки, вона вирішила мого Тараса приборкати. Поки Інна дивилася на нього та обсипала його компліментами та увагою, він закохувався в неї.

Незабаром я дізналася про них і була сама не своя від розчарування та обурення.

Тарас сильно мене розчарував, коли сказав мені правду: “Я не знаю, що робити, я раптом став таким щасливим і легким. Можливо, так було задумано. Я думав, тобі теж краще без мене”.

Його слова раз у раз я прокручую в своїй голові. Раптом до мене дійшло, що я втратила супутника життя.

Було б непросто виправити наш шлюб. Але зараз це практично неможливо! Якщо хтось не зацікавлений у побудові стосунків, немає сенсу намагатися. Тепер я живу одна і спостерігаю, як Тарас змінюється і стає новою щасливою людиною. Я не можу передати свої почуття словами. Я воліла б все почати з ним спочатку!

“Зі мною йому краще, ніж з тобою. Але потім налетять перші чорні хмари, і Тарас все одно згадає про тебе. Двадцять років просто так не викинеш”, сказала мені одного дня моя колишня подруга, і мені нічого не залишилося, як вірити Інні і сподіватися на повернення Тараса.

Однак минулого тижня я дізналася від своєї дочки, що вони двоє шукають житло, щоб жити разом, тож я знову зі сльозами на очах. Експериментувати з нашим шлюбом було не хорошою ідеєю. Двадцять років спільного життя не гарантують, що чоловік кудись не зазирне. Особливо, якщо ви дасте йому свободу дій.

А я це зробила самостійно, своїми ж руками…

Джерело