Я сама такою була. Але тепер щиро не розумію, вас, нещасливі жінки, як ви можете цим займатися щодня? А як же ви самі? Адже ви весь час цим займаєтеся!

Колись я теж була стомленою сумною дівчиною, непевною у собі, яка боїться звільнення, якою командують батьки і яка «не помічає» флірт подруг зі своїм хлопцем.

У мене не було свого житла і я не мала жодних ідей, як його можна чесно купити. Я хотіла бути «як усі», нікого не образити, не висуватись і не нести ні за що відповідальності. Тоді я була юною і наївною, нічого в житті не розуміла.

Все змінилося, коли життя звело мене з чоловіком. Старший, мудрий, одружений. Ми давно не разом, хоча спілкуємося. Він щасливо живе собі в родині. Він тоді пояснив мені суть процесів, які відбуваються навколо нас в житті.

У його словах не було нічого нового, ви можете прочитати все це в різних мотивуючих статтях і книгах з саморозвитку. Але просто прочитати і знати і застосовувати це в повсякденному житті, щось робити – це різні речі.

Спочатку я зрозуміла, що саме потрібно мені для щастя. Конкретно – мені, а не моїм батькам, начальнику, подругам чи коханому хлопцеві. Насправді, усвідомлювати, що з більшістю людей, що оточують вас, навіть триста разів рідних і перевірених – вам не по дорозі, дуже складно.

Та й людям цим теж нелегко прийняти цей факт, особливо якщо вони звикли, що ви їм ніколи не відмовляєте і робите так, як їм зручніше. Більше того – вони щиро вірять, що краще вам самим.

Зараз я працюю з дому, маю свій маленький інтернет-магазин косметичних товарів дуже якісного відомого бренду. Мені дуже подобається мій бізнес, мене влаштовує, що він маленький, що я не працюю цілодобово і майже не залежу від забаганок постачальників і клієнтів.

Я змогла самостійно купити квартиру у Львові з чудовим виглядом з вікна і зручною інфраструктурою. Я взяла потрібну мені суму в кредит і вже його самостійно виплатила.

Ви також можете так зробити, якщо захочете. Крім того, я маю час і гроші іноді подорожувати і займатися тим, що мені дійсно подобається. Я плету вироби з бісеру, дарую їх близьким і трохи продаю.

Але ось чого я справді ніяк не розумію, то це постійних спроб знайомих і рідних зробити мене такою, «як усі». Щоб робота в офісі, діти в садочку, нагладжені сорочки чоловіка і машина у кредиті. А де ваше щастя в цьому, жіночки? І де ви самі? Ваші інтереси і захоплення?

Коли ми я все ще іноді вступаю в подібні дискусії, то щоразу виявлялося, що мої знайому від своєї «нормальної правильності» не відчувають жодного щастя.

Що у них банально немає часу почитати улюблену книгу, сходити з дитиною до зоопарку або провести кілька годин за комп’ютером у якійсь грі. Сходити в кафе чи кіно, в театр чи на концерт.

Всі ці маленькі радості життя для них – недозволена розкіш, бо вічно бракує часу і грошей. Наче погоджуються, що і мій стиль життя має право бути, і я щасливіша від них багато в чому.

Але минає деякий час, і знову починаються поради і повчання влаштуватися на гарне місце, вийти заміж, народити дітей і водити їх в садок, готувати обіди чоловіку.

Люди, поясніть, навіщо ви втручаєтеся з порадами в чуже життя, якщо не здатні розібратися у власному і дати йому лад? Вам так важко бачити, що є несхожі на вас люди? Чи є інші причини? Мені справді дуже важливо це знати. Дякую за ваші думки.

Джерело