Вже 14 років ми з колишнім чоловіком перебуваємо у розлученні. Колись він вирішив працювати в Англії і дав зрозуміти, що його не буде довгий час, попросивши мене не чекати на нього.

Цікаво, що мені вдалося зберегти добрі стосунки і з ним, і з його матір’ю. Спочатку в мене було розбите серце: я боялася самотності, яка тепер здавалася неминучою.

Але потім я зрозуміла, що не все так похмуро. Мій чоловік залишив свою квартиру нашій доньці та взяв на себе зобов’язання підтримувати її фінансово.

Ярослав дотримався своєї обіцянки. Він профінансував навчання нашої дочки Юлії на медичному факультеті та повністю сплатив її весілля. Коли я дізналася, що він знову одружився в Лондоні, я була розчавлена, потай сподіваючись, що він повернеться до нас.

Але згодом я зрозуміла те, що ми не можемо повернути минуле і маємо прийняти сьогодення. А нещодавно моя свекруха зробила мені сюрприз.

Незважаючи на те, що у нас завжди були хороші стосунки, я не очікувала, що вона передасть свій великий дім Юлії – своїй єдиній онучці. Виявилося, що мій колишній чоловік, котрий збудував цей будинок для своєї матері, запропонував мені переїхати туди.

Знаючи, що він не повернеться, і що його матері, можливо, знадобиться допомога у старості, він сподівався, що Юлія подбає про неї. Я пообіцяла підтримати їх.

Завдяки цьому я усвідомила важливість доброти. Відносини можуть бути не ідеальними, зате вони можуть бути гармонійними.

КІНЕЦЬ.