Осінь вже  чаклує на повну в лісах та парках. Тому ми з  сином Арсеном вирішили прогулятись парком, і насолодитись останніми теплими осінніми днями. Суботнього ранку ми поснідали, одягнулись та пішли на прогулянку. Мій чотирирічний син любить проводити час на свіжому повітрі.

Дорогою до парку Арсенчик побіг на кілька метрів переді мною і, побачивши щось у листі, одразу кинувся до мене, щоб показати. Це був гаманець, точніше чоловіче портмоне.

Я взяла його в руки, аби роздивитись. Навколо в парку не було ні душі…Я розгорнула гаманець, щоб знайти хоч якісь дані про його власника. В гаманці була пенсійна картка та 5 тисяч гривень. Чимала сума для пенсіонера,- подумала я.

Ми з сином попрямували до найближчого банківського відділення. Там дуже мила пані сказала мені, що вони відшукають власника, подзвонять йому та повідомлять, що знайшли його  портмоне.

Через пів години у відділення банку зайшов літній чоловік з паличкою. Менеджер банку люб’язним поглядом показала йому на нас з сином. Дідусь був дуже вдячний нам. Він дуже розчулився.

В наш час така доброта рідкість. Дай Вам Бог довгих літ життя,-сказав дідусь.

А ще на знак подяки дав нам баночку смачного запашного меду. Микола Степанович пенсіонер, живе в селі поряд з нашим містом. Вранці ходив лікарню, там йому сказали, що треба лягти в стаціонар трохи прокапатись. Серце вже слабке. Ось дідусь поїхав додому зібрав речі, взяв гроші на крапельниці та йшов через парк в лікарню, там і згубив портмоне…

Робити добрі вчинки легко…Можна почати з простих речей…

КІНЕЦЬ.