Наша родина складається із чотирьох членів родини – мама, тато, я та менша сестра. Всі ми ніби рівні, мене та сестру ніби люблять однаково. Проте не потрібно забувати про “ніби”. Насправді я себе у цій родині почуваю мало не вигнанцем, чи приблудою. До мене ставлення просто жахливе.

Я розумію, що я син, чоловік, який у майбутньому має стати головою родини, заробляти гроші та всім заправляти, та як я можу в майбутньому давати своїй родині достатньо любові та підтримки, коли сам не знаю що це таке?! Батьки ніби ігнорують моє існування.

Коли в мене виникають якісь питання, це навіть проблемами назвати тяжко, вони навіть вислуховувати не хочуть. Спершу я е намагався якось до них достукатись, влаштовував істерики коли був меншим, та зараз покинув ці дурні спроби. Стукати туди, де мені ні за що не відкриють – марна справа.

Моя сестра Всього на півтора року менша мене. Зараз мені вже майже вісімнадцять років, я намагаюсь самотужки оплачувати свої потреби, бігаю на підробітки, зазвичай це будівництва або автомийки, а моя сестра…А вона вирішила, що народити у неповні шістнадцять років дуже круто.

Та знаєте, що мене обурило понад усе?! Це те, що батьки мені постійно говорили, щоб я й не думав про власну родину поки не куплю собі самотужки житло.

Нехай навіть й маленьке. Щоб вступав до університету на бюджет, бо якщо зможу тільки на контракт, то вони оплачувати його не збираються, я сам буду повинен платити.

Та коли моя сестра повідомила рідним про свою вагітність, вони їй і слова не сказали кривого! Тобто їх не хвилювало, що їхня неповнолітня донька тинялась із якимись хлопцями незрозуміло де, зараз навіть не знає, від кого дитина… Мало того, батьки почали говорити, що тепер сестрі потрібне окреме житло, та почали підшукувати варіанти квартир в новобудовах.

Вважаю, що їхнє відношення абсолютно несправедливе до мене. Так, я чоловік, проте чоловіки теж потребують любові та уваги. Таким ставленням вони не зробили мене сильнішим в духовному плані. Це аж ніяк не повпливало на мою успішність в житті.

Єдине, чого вони таким чином досягли – я розчарувався у своїй родині повноцінно. Зараз єдине що я знаю, так це те, коли я мене буде власна родина, я зроблю все, щоб діти отримали від мене всю підтримку та любов, яку я тільки можу дати!

КІНЕЦЬ.