Я рано вийшла заміж, щоб не сидіти на маминій шиї. Та й хлопець трапився хороший – у нас таке кохання народилося! Нам з Валерою завжди хотілося бути разом і ні на хвилину не розлучатися! Ми просто розписалися, стали жити разом. Зараз мені 26 років, маємо вже двоє діток і я при надії третім немовлятком. У нас все добре, от тільки фінансово дуже складно, бо ж я не працює через декрети. А живемо ми з мамою Валери Тетяною Петрівною. І і вона, на жаль, не добра до мене. Каже постійно, що я не все готове прийшла. Я не можу собі ані манікюр дозволити, ані волосся пофарбувати, щоб сивини не видно, ані одяг новий купити – ношу лише вживаний з секонду. Вся робота в будинку на мені, бо всі вони працюють, щоправда багато ніхто не заробляє. Свекор і свекруха в школі на пів ставки вахтером і прибиральницею, чоловік на підробітках ремонтних
Я рано вийшла заміж, щоб не сидіти на маминій шиї. Та й хлопець трапився хороший – у нас таке кохання народилося! Нам з Валерою завжди хотілося бути разом і ні на хвилину не розлучатися! Ми просто розписалися, стали жити разом. Зараз мені 26 років, маємо вже двоє діток і я при надії третім немовлятком.
У нас все добре, от тільки фінансово дуже складно, бо ж я не працює через декрети. А живемо ми з мамою Валери Тетяною Петрівною і його батьком Володимиром Івановичем. І свекруха, на жаль, не добра до мене. Каже постійно, що я не все готове прийшла.
Живемо ми, як я вже сказала, з батьками чоловіка в приватному будинку. Вони в цілому хороші люди, я їх дуже люблю і поважаю, чоловіка теж кохаю. Вся робота в будинку на мені, бо всі вони працюють, щоправда багато ніхто не заробляє. Свекор і свекруха в школі на пів ставки вахтером і прибиральницею, чоловік на підробітках ремонтних.
Я не можу собі ані манікюр дозволити, ані волосся пофарбувати, щоб сивини не видно, ані одяг новий купити – ношу лише вживаний з секонду. Та я не звикла жалітися на життя, дах є на головою, їсти є що, дітки підростають – що ще для щастя треба?
Мені би хотілося від них всіх лише одного – кращого ставлення до мене. Бо свекрам часто не подобається, що я приготувала чи як прибрала, а Валера їх підтримує. Кажуть, що раз я дома, то могла б і краще постаратися. Але ж у мене ще діти, я їх доглядаю, в садок воджу, а скоро ще дитинка народиться.
Мама чоловіка хороша, але ми різні, вона інакше виховувала Валеру, ніж я виховую наших дітей, тому мама чоловіка говорить на кожному кроці, що я не правильно виховую дітей, даю їм багато свободи. Свекруха наполягає, аби я була строгою з малечею, каже, що вони повинні боятися мене.
А я сама виросла у мами улюбленою донечкою, хоч і жили ми дуже бідно з мамою і вона дуже багато працювала. Тому я теж балую дітей, а іноді й строга буваю. Через все це у нас з мамою Валери постійні конфлікти.
Не знаю що робити. Втомилася від усього. Як з цим впоратися, що я маю робити. Як виправити ситуацію? Іноді думаю, що я не та людина, яка гідна свого чоловіка та його батьків. Думаю, може я повинна піти, повернутися до мами.
Але у мене діти, я їх дуже люблю. Бажаю їм легшого життя, ніж у мене, і хочу дати їм все найкраще. Вірю, що все у нас з Валерою вийде. Хоча іноді, щиро кажучи, прямо руки опускаються. Допоможіть, якщо не важко, порадою!