Якось я їхала в поїзді, а зі мною в одному купе знаходилася літня бабуся, яка виглядала як типові добрі старенькі з дитячих мультиків. Раптом до нас зайшов провідник, щоб перевірити наші квитки.

Бабуся простягла свій квиток і сказала: – Сину, а чи не могли б ви мені доnомогти розстелити постіль, будь ласка?

– Промовивши це, вона простягла руки, – у мене так тремтять руки, я зовсім ослабла …

– Я провідник, а не слуга! – грубим тоном відповів хлопець.

Тут я не витри мала і вставила слово: – Взагалі-то, у ваші обов’язки входить і доnомога пасажирам, так що будьте добрі, юначе, доnоможіть бабусі з ліжком, інакше за вас зроблю це я, а потім ви втра тите свою роботу за один дзвінок.

Провідник погрожував, що нас висадить, але ми не здавали позицій.

Я доnомогла бабусі, ми в цілості та безпеці доїхали до пункту призначення, і я відразу після приїзду зайнялася цим хлопцем.

Поки він кричав, які ми настирливі, і що він може зробити, щоб нам нашkодити, я записувала його слова на диктофон.

Моя скарга не залишилася поза увагою, і незабаром мені надійшло сповіщення, що цього співробітника відсторонено від роботи.

Я вважаю, що вчинила правильно, і совість, їли вам цікаво, мене не мучить, адже цей хлопець поводився жахливо по відношенню до беззахисної бабусі.

КІНЕЦЬ.