В Італії я була чотирнадцять років. Поїхала, аби дітям допомогти, щоб освіту здобули гарну, мали де жити. Зараз в них вже все добре. Донька заміж вийшла, синочка народила. Нещодавно Матвійчику рочок сповнився. Син також одружений і двох дітей має.

Обом допомогла придбати власне житло і все необхідне. Мою стару хатину вони також зремонтували, щоб, коли приїду, затишно мені було. 

Нещодавно доня зателефонувала мені.

– Мамо, повертайся вже додому! Всіх грошей не заробиш! А внуки без тебе ростуть!

Я страшенно сумувала за дітьми, того погодилась.

Та засмутилися мої подруги в Італії. Такі мені проводи влаштували: і плакали, і сміялися, і танцювали до ранку.

Вдома мене радо зустріли. Яке щастя бути поруч з дітьми й онуками! Кілька днів ми просто насолоджувалися компанією одне одного. Далі ж моїм рукам хотілося братися до роботи. Вимила все в хаті, поскладала речі. А тоді вирішила піти до дочки допомогти їй порядки поробити.

Відправила її з онуком гуляти надвір, а сама вилізла на вікно, щоб повитирати. І раптом послизнулася і впала.

Щастя, що донька живе на першому поверсі. Хоча висота там все ж не мала. Донька була біля під’їзду, відразу все побачила і викликала швидку.

В лікарні мені зробили рентген і виявили важкий перелом стегна.

Лікування складне і довготривале.

“Оце допомогла дітям!” – думала я і страшенно гнівалась сама на себе.

Виявилось, що лікування до того ж досить дороге.

Діти витратили усі свої заощадження. Син продав автівку, а донька новий телевізор. Ще й кредити взяли. 

Про те, що сталося розповіла своїй італійській подрузі Ларисі.

– Чого ти раніше не подзвонила! Кажи, що треба? Давай я ліки передам?

– Та не хочу, щоб ви переймалися. Своїх проблем вистачає.

Ми попрощалися. Та вже наступного дня я побачила безліч повідомлень на телефоні. Усі мої подруги писали та бажали одужати чимшвидше.

А потім почали приходити сповіщення, що на мою карту нараховано то 100 євро, то 200.

Я попросила доньку перевірити, що це за гроші. Вона подивилась і заплакала.

– Мамо, це твої подруги італійські. Вони вже три тисячі євро зібрали!

Почувши це, я й сама заплакала. 

Яке щасті, що Бог дав мені таких надзвичайних людей в житті зустріти. Дівчата, дякую вам! Ви найкращі!

Ви мою сім’ю від боргів врятували! Та й тепер я просто мушу швидко одужати! А у вас є такі надзвичайні друзі? Якщо так, то бережіть їх!