Я просила забрати мене до себе, але діти якось неохоче про це говорять. Я розумію, в кожного свої проблеми.

Якось, одного робочого дня після роботи, пішла в супермаркет. Та мені не дуже пощастило, адже черга була неймовірно велика і я затрималась стоячи в очікуванні на покупку близько сорока хвилин.

Тоді ще вже почало рано темніти, бо ж осінь була. 

Коли я підійшла до свого автомобіля з пакетами, щоб покласти все в багажник, до мене підійшла старенька жіночка. Бабуся звернулась до мене невпевненим голосом:

– Пані, доброго вечора, ви б не допомогли мені?

В мене виникла проблема, а вирішити сама не можу.

– Доброго вечора. Залежить від того, яка прболема. Скажіть, що сталось, а тоді я вам точно скажу зможу допомогти, чи ні.

– Я в маршрутку не влізла, бо повний салон був. А це була остання. Думаю ви бачили, яка там черга в супермаркеті була. Ось і не встигла. Мені до котеджів треба, на задню вулицю. Будиночок в мене там є. Не могли б ви мене підвезти туди?

– А, в такому випадку я вам без проблем допоможу. Сідайте, де вам зручно.

Бабуся подякувала, я поклала її пакети на заднє сидіння, а потім ми поїхали.

Поки ми прямували до її хатинки, жінка розповіла трохи про своє життя. Знаєте, як це буває з старими людьми, яким самотньо.

– Виростила я трьох дітей, та… Залишилась сама на старості літ. Всі пороз’їжджались по інших країнах,в пошуках кращого життя. Звісно, гроші всі завжди передають та телефонують час від часу, але мені, все таки, дуже самотньо.

Вони так далеко, а я в Україні сама залишилась. Якби щось сталось, то ніхто б не допоміг так одразу. Складно хутко приїхати з іншої країни.

Але я рада, що вони добре влаштувались. Багато бідності ми зазнали. Та все ж. Я просила забрати мене до себе, але діти якось неохоче про це говорять. Я розумію, в кожного свої проблеми. Тому не наполягаю.

Я нічого не відповіла жінці. Лише уважно слухала. Підвезла її до самого будинку, віддала сумки та попрощалась.

Бабуся хотіла заплатити мені за поїздку, але я відмовилась. Вона дуже подякувала та пішла додому.

А я залишилась наодинці з думками: з одного боку діти підтримують матеріально бабусю. Видно, що вона не бідна.

Продукти хороші, одяг новий та стильний. Але вона така самотня…

Невже нас всіх в майбутньому чекає одна лише самотність?

КІНЕЦЬ.