Випускний клас дружним ніколи не був. Вчителі дивувалися, ніколи не було такого на їхній пам’яті. Діти багатих та бідних, – все змішалося.

Одні заздрили, інші хизувалися. Постійні чубанини не лише між хлопчиками, а й дівчата від них не відставали.

Останній рік навчання мало що змінив, тільки чубанини пішли на останній план. З’явилися пари. Стало тихіше, та й іспити попереду.

Таня, закохалася не по рангу, так би їй сказали всі. Пашка, син місцевого підприємця, власника кількох крамниць у районі, не звертав на неї жодної уваги.

Навіщо йому донька тракториста та доярки. Йому подобалася Катюша, дочка фермера, але вона мріяла не про Пашку. Вона мріяла просто про багатше життя.

Пашка був так собі, а ось Діма набагато кращий, і сім’я у нього не якісь там дрібні торгаші. Сім’я Дмитра мала квартири у місті, – багато!

Всі вони здавалися, і ніхто, ніде не працював. Квартир з кожним роком ставало дедалі більше. У їхньому селищі вони мали великий будинок.

Чужі гроші в голові Катерини зростали у геометричній прогресії. Сам же Дмитро був закоханий у Тетяну.

Таня любить Пашу, Паша Катю, Катя Діму, Діма Таню. Взаємності немає, просто замкнене коло.

Усі їхні маленькі секрети першої закоханості випливли на випускному вечорі.

– Танько, мені сорока звістку на хвості принесла, що ти мене любиш? – З глузуванням сказав Пашка, щоб усі почули. – Ти взагалі у своєму розумі? Де ти, а де я? Іди, корів доїти!

– А ти, Пашко, про що мрієш. – Вирішила вставити своє слово Катерина, вона чомусь вирішила виступити на захист Тані.

– Чи не про мене мрієш? Губа не трісне. У мене є варіант краще за тебе. Ти краще йди продавай хліб із молоком і прибуток рахуй!

– Знаю куди дивишся, але не по зубах він тобі, – відповів їй Павло. – Батьки його будуть проти тебе. Є в нього наречена в місті, багата, не пара тобі.

– Дімка єдиний син, багатий спадкоємець. І там така сама дочка. Уявляєш їхнє спільне багатство!

– Наречена? А Дімку ніхто спитати не хоче? Він же у Таньку закоханий.

– А хто йому дозволить з нею одружитися? Якщо вважаєте, що я недостойна, то Танька взагалі програє всім. – Закричала Катерина. – Нічого не вийде. Не все в житті з любові.

Таня просто стояла і мовчала. Її ситуація була найгіршою. Куди їй? Вони зі становищем, з грошима, а вона проста дочка тракториста та доярки. Дмитро в неї закоханий?

Можливо, лише між ними величезна різниця. Жити треба у реальному світі. Таня пішла додому, а трійця продовжувала сперечатися.

Катерина вирішила хоч синицю в руках утримати. Якщо не світить їй багатство Дмитра, то хай хоч Пашка буде.

Зійдуть і крамниці. Пашка зрадів взаємності.Він і не здогадувався, що гроші в їхньому шлюбі відіграють головну роль.

Тетяна поїхала вчитися. Дмитра теж відправили здобувати освіту. Їх об’єднувало тільки навчання, навчалися обидва добре, на відміну від інших у класі.

Один інститут, але майже не зустрічалися. Дмитро стежив за Тетяною, намагався залицятися, а Таня вважала, що вона йому не пара. Звичайно він їй подобався, але велика різниця в їхньому становищі була великим гальмом.

На останньому курсі батьки Дмитра готувалися до весілля єдиного сина. Наречена – багата дочка добрих знайомих. Дмитро вже зневірився завоювати прихильність Тані й погодився з батьками.

Тільки все пішло не так. Дмитро та батьки їхали машиною додому і потрапили в дорожню пригоду. Дмитро вижив, а от батьки загинули обоє. Лікарня.

Наречена одразу дала задній хід, навіщо їй недієздатний. Діма навіть не жалкував про це. Адже, його хотіли одружити, а не він хотів одружитися.

Він згадав про закохану в нього Катерину, звичайно вона заміжня, але, чим чорт не жартує. Адже їй завжди гроші були важливіші.

– Ні, я не настільки люблю … тебе, щоб кинути чоловіка і доглядати за безнадійно хворим. Адже ти не встанеш, а проживеш довго. Вибач, але це просто правда життя!

Тетяна, дізнавшись про аварію, поспішила дізнатися про все. Вона сама прийшла відвідати Дмитра. Не одна – з однокурсниками, які займалися волонтерством. Її відвідини стали постійними.

– Навіщо ти ходиш? Мені й так важко тебе бачити.

– Навіщо? Ми з тобою навчалися разом, не друзі, не рівня, а майже сусіди. Тобі зараз погано, вважай, що це просто підтримка. Ти встанеш на ноги і я піду.

– А можеш не йти?

– Ти про що?

– Залишся зі мною. Я всі квартири віддам тобі, тільки не йди.

– Я тут не через твої квартири. Для цього можеш покликати Катерину. Вона завжди мріяла лише про це.

– Ні, їй не потрібний недієздатний. А ти думаєш, що Пашка тоді звільниться для тебе?

– Та ви всі психічно недієздатні, Катя, Пашка, ти. У вас із головою проблеми! Ні! З грошима! У вас все заради багатства! Я ще у школі це зрозуміла. Сюди ходитиму поки тебе не випишуть.

– А потім? Потім кинеш мене? Іди одразу.

Щоб не говорив Дмитро, Таня ходити до нього не припинила. Вона ображалася його словам, але чомусь прив’язалася. Іноді їй здавалося, що вона любить Дімку.

А ось Дімка її все ще любив.

– Таня, ти пробач мені. – сказав він одного разу. – За все. За школу, за всі погані слова. Влаштовуй своє життя, я бажаю тобі щастя.

– Я один, мені ніхто не потрібен. Усі мене зрадили. Я тебе любив, а мене збиралися одружити. Наречена побачила в мені тягар, Катька – гроші. Пробач і йди, мені важко всіх втрачати, особливо тебе.

– Навіщо ти мене женеш? Я не заради грошей тут. Я тебе люблю, але розумію, що ми у різному становищі. Мені корів доїти, а тобі…

Майже за рік Дмитро вже міг ходити. Ось тоді він і зробив Тані пропозицію. Вони приїхали до рідного селища.

Катерина дізналася, що Дмитро на своїх ногах, живий, здоровий, багатий спадкоємець, повернувся і незабаром буде весілля.

З Пашкою вона вже встигла розлучитися. Багато вимагала і мало робила. Пашка пошкодував, що одружився з нею. Його кохання пройшло, а Катерина пішла на вихід.

Таня поралася на кухні, Дмитро працював за комп’ютером, коли до будинку прийшла Катерина.

– Дімка, я не мала рації! Пам’ятаєш, ти мені пропонував… я згодна. Навіщо тобі ця Танька? Ти сам розумієш, де ти, і де вона.

Ще за п’ять хвилин до хати зайшла Ніна, та найбагатша наречена.

– Діма. Я рада, що ти знову на ногах. Об’єднаємо наші капітали. Ми з тобою гідні партнери!

– Ще хтось буде? – Запитав Діма.

– Хто?

– Той, кому потрібні гроші? Я продав усі квартири, а гроші віддав на благодійність. Хто лишиться зі мною?

– Що? У тебе нічого нема?

– Збожеволів? Ти в дорожній пригоді собі всі мізки відбив!

Катерина та Ніна покинули його будинок.

– А ти чого лишилась?

– Ти знову? Навіщо ти мене ображаєш? Мені не потрібні твої квартири.

– Вибач. Це був останній раз. Зате, як вони пішли. Усі квартири ще мої. Щоб не сталося, але одна з них буде твоєю. Це мій подарунок на наше весілля.

– А потім по квартирі кожній дитині, яка у нас з’явиться. Будемо мене розоряти? Чим більше дітей, – тим біднішим я буду!

– Ми житимемо заради дітей. А біднішим ти не будеш, бо діти – це теж багатство!

А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.