“Я прийшов на сорок хвилин швидше від зазначеного часу та вирішив за тобою поспостерігати. І знаєш, мені зовсім не до вподоби те, що я побачив”.

Валентина вчилася на філологічному факультеті. Після закінчення університету дівчина стала працювати за фахом. І хоч заробляла вона небагато, але цього вистачало, щоб задовольнити свої потреби.

Загалом, все у Валентини було чудово, окрім одного – стосунків.

Вона розлучена, виховувала доньку. Чоловік пішов із сім’ї, коли дівчинці було два роки. Він не виправдав очікувань жінки.

Відтоді Валентина плекала надії все ще зустріти чоловіка, який щиро полюбить її та з яким вона буде щасливою.

Ми з Валентиною час від часу спілкувалися. Наші діти відвідували один клас. Валентина часто розповідала мені, яким має бути її майбутній обранець: ввічливий, добродушний, щоб з легкістю долав життєві труднощі, а найголовніше – став батьком для її донечки та любив дівчинку як рідну.

Валентина робила спроби шукати свого чоловіка, але їй траплялися ті, які шукали розваг, а не жінку для життя. Деякі вдавали, що шукають собі дружину, а в результаті виявлялося, що той самий чоловік зовсім не готовий ставати сім’янином.

Якось Валентина таки познайомилася з одним чоловіком.

Вони досить довго спілкувалися. Валентина була певна, що ось він – той єдиний на все життя. Вони вирішили познайомитись ближче. Валентина вдягла свою найкращу чорну сукню та чекала, поки вони нарешті зустрінуться.

Але чоловік не прийшов у зазначений час.

Минуло пів години, а його так і не було. Він не відповідав на повідомлення. Валентину засмутив його вчинок, а з іншого боку вона раділа, що він не прийшов. Жінка дуже боялася побачень.

Повернувшись додому, Валентина побачила повідомлення на сайті знайомств. “Я прийшов на сорок хвилин швидше від зазначеного часу та вирішив за тобою поспостерігати. І знаєш, мені зовсім не до вподоби те, що я побачив. Твої перелякані руки, невпевнений погляд…А та сукня! Мабуть, від бабці тобі дісталась.

Знаєш, з такою, як ти, соромно вийти на люди“.

Валентина не могла повірити своїм очам. Біль стискав її груди. Вона й не задумувалася про те, як виглядає. Після цього жінка багато зрозуміла і вирішила, що таки пора щось міняти у своєму вигляді та поведінці.

КІНЕЦЬ.