Все життя мріяла побувати в іншій країні. Але у батьків не було ні rрошей, ні можливостей. Ще в дитинстві вирішила, що з’їжджу коли-небудь поодинці. До Італії я змогла приїхати, коли мені було вже 48 років.

Тут я вже років 10. А найдивовижніше те, що додому мене взагалі не тягне. Виховувала двох синів теж одна, адже чоловік кинув мене, коли діти були зовсім маленькими. Одна моя родичка була в Італії і запропонувала мені там роботу.

Спочатку я доглядала за старенькою, яка в свої 92 роки смола відкрити мені очі на цей світ. В Італії, наприклад, в разі роз лучення заkон абсолютно на стороні жінки, тому все залишається їй.

У розвинених країнах чоловіки бояться роз лучення, вони залишаються без нічого і ще змушені забезпечувати сім’ю, яку покинули. Плюс, в Італії діти вважають своїм обов’язком доnомагати батькам.

Я приїхала в Італію, щоб заробити своїм дітям на житло. Коли мені Франциска все це розповідала, я дивувалася, але не сприймала все це всерйоз. А зараз я розумію, до чого були всі ці розмови. Старшому я хотіла куnити квартиру, а молодший залишився б у мене з дружиною, просто потрібно було зробити ремонт в нашому будинку.

Зробила чіткі підрахунки. Отримані кошти в кінці місяця ділила на дві половини, відправляла синам, щоб вони відкладали на житло, а собі залишала сущі коnійки.

— Ой, стільки помилок у твоєму житті. Навіщо ти чоловіка відпустила, він же цього тільки і хотів. А зараз знову дурість робиш, адже сини твої дорослі, нехай про себе піклуються самі, коли ти вже для себе почнеш жити? — повчала мене моя господиня.

Її не стало через три роки, і я досі сумую за нею. Через постійну роботу я рідко приїжджала додому, а також була щаслива, що сини гроші не витрачають даремно.

Старший купив собі квартиру, а молодший – зробив ремонт в будинку і добудував ще кімнати. Але коли я в минулому році приїхала додому, то відразу зрозуміла, що там я чужа. Невістки господарювали в моєму житлі і тільки вказували мені моє місце. Коли я відлітала в Італію, мене навіть ніхто не проводжав, а я тихенько зібрала свої речі і поїхала.

Таке враження, що саме цього вони і чекали. Тільки тепер я зрозуміла, що мала на увазі Франциска. Я так багато і старанно працювала за кордоном заради дітей, які тепер навіть мене не чекають.

КІНЕЦЬ.