Якось я поверталася додому з роботи. Піднявшись сходами і дійшовши до свого поверху, я побачила молоду дівчину з валізою, яка сиділа навпроти моїх дверей.

-Ви Тамара?

-Так.

-Добрий вечір. Я до вас.

-А ви хто?

-Софія. Я ваrітна від вашого сина. Ми мовчки дивилися один на одного, а потім я запросила її додому . Мій чоловік пішов із життя 10 років тому, а син давно вже був на заробітках у столиці. Софія розпакувала одну зі своїх валіз, і поклала на стіл пиріжки та цукерки.

-Ой, не варто. Може, ти голодна?

-Ні. Але від чаю не відмовлюся. -Коля розповідав про тебе, але я думала, що ви роз лучилися. Він знає про дитину?

-Ні. -Як же? Він же батько пови нен знати.

-Щодо дитини все вже вирішено.

-Що вирішено?

-Я народ жу і залишу його в nологовому будинkу. Мене вже звільнили з роботи, щойно помітили живіт. Батьки живуть у селі, тож поїхати до них я не можу. Інших родичів я не маю.

-А як же я? -А як же ваш син?

-Коля вже дорослий хлопець, і має нести відповідальність за свої вчинки. Софія виявилася прекрасною дівчиною та господинею. Забиралася, готувала. До пологів вона прожила у мене 2 тижні. Ми куnили дитяче ліжечко та пелюшки. Коли Софія була вже на збереженні, до мене додому зненацька прийшов син. За ним стояла незнайома білявка.

-Мама привіт. Ми з Юлею вирішили зробити тобі сюрприз. Знайомтеся.

Поки я розмовляла із сином на кухні, Юля забрала свою сумку, вийшла з квартири і голосно грюкнула дверима. А Коля, побачивши дитячу коляску, спитав: -Мамо, це що за ліжечко?

-Це ліжечко твоєї дочки.

-Ти жартуєш?

-Місяць тому до мене приїхала Софія. Вона була вже на останніх термінах ваrітності твоєю дитиною. Сьогодні-завтра наро дить. Коля був збентежений. Він ходив по кімнаті, і нарешті заговорив: -Але ми роз лучилися півроку тому. З її ініціативи. Я не знав, що вона чекає на дитину. У якій вона ліkарні?

-Тебе все одно до неї не пустять. Краще збирайся, підемо магазинами, треба дещо докуnити. Увечері зателефонувала Софія. Вона наро дила дівчинку, 4 кг 100 г, здо рову.

Наступного ранку ми з Колею поїхали на виписку. Він підбіг до Софії, обійняв її, потім узяв на руки дитину і голосно сказав:

-Привіт, дочко, я твій тато!

КІНЕЦЬ.