Добрий день! Мене звати Юля. Моє життя ніколи не було легким. Я рано залишилася без батьків. Спочатку загинув тато. Тоді я була ще маленька. Коли мені виповнилося сімнадцять, померла й матуся.

Тому не дивно, що я шукала підтримку й опору в іншому місці. Я хотіла створити міцну сім’ю, надійну, де панує взаєморозуміння та любов.

Тоді познайомилася зі старшим чоловіком. Його звали Павлом. Ми зустрічалися декілька місяців. Я думала, що наші стосунки є серйозними, що вони переростуть у міцну родину. Я завагітніла. Поспішала до коханого, щоб повідомити йому цю новину. Однак виявилося, що він зовсім не хотів дитину.

Павло мені відповів байдужим тоном: “Що хочеш, те й роби. Більше ми з тобою не побачимося. Можу лише дати гроші, щоб ти вирішила цю проблему якомога швидше. Я нічого тобі не обіцяв!”

Бабуся мене вмовила зберегти дитину, хоча я не бачила сенсу у цьому. Як я, сімнадцятирічна юнка, зможу справлятися з дитиною і забезпечувати її? Однак бабця мені в усьому допомагала.

Я народила чудового хлопчика Тимофія. Окрім того, здобула освіту у технікумі. У бабусі була старенька швейна машинка, тож я змогла шити на замовлення одяг. Дуже скоро у мене вже були свої клієнти. Я старалася, як могла, працювала, не покладаючи рук. Мої старання не були даремними. Зрештою, навіть з маленькою дитиною, я стала на ноги.

Потім я зустріла Олега. Мені здавалося, що він був ніжним, чуйним, хорошим чоловіком. Я була щаслива з ним. Олег швидко знайшов спільну мову з моїм Тимофійком. Ми зустрічалися декілька місяців.

Трапилося так, що моя бабуся померла. Для мене це була велика втрата, одже бабуся була моєю опорою. Олег, щоб мене підтримати, переїхав жити до мене. Жили у будинку покійної бабусі. Тут було господарство, город, тож мені б було важко самій. Я подумала, що добре, що він почав жити з нами. Адже скрізь потрібна була чоловіча рука. Через рік Олег запропонував мені вийти за нього заміж.

Я відкрила своє ательє у районному центрі, недалеко від нашого села. Олег тимчасово ніде не працював, тож залишався з Тимофієм. Я думала, що вони ладнають чудово.

Та одного разу повернулася раніше з роботи. І геть не очікувала побачити те, що було. Мій шестирічний син тягав важкі відра, щоб нагодувати курей. Він порався по господарству, а Олег тим часом лежав на дивані і дивився телевізор.

Виявилося, що весь час він давав Тимофію список роботи, який потрібно зробити. Олег нещадно експлуатував мого сина, а той мовчав. Я дуже розгнівалася тоді.

Наступного дня я подала на розлучення. Тепер ми з сином живемо разом. Адже тільки син – сенс мого життя і я не дозволю нікому його ображати.

КІНЕЦЬ.