Я попросила у невістки грошей трохи, десь 500 гривень на день – і тепер не бачу усіх чотирьох онуків, зокрема і рідних. Моя історія дуже не однозначна, тому хочу її розповісти і попросити поради. Мій син одружився з жінкою, яка мала від попереднього шлюбу вже двох дітей. І двоє у них народилися спільних – мої рідні онуки Рома і Василинка. Я онуків не ділила. А потім не стало мого сина, але Віка продовжує мені привозити всіх дітей на вихідні, думаю, що влаштовує своє особисте життя. Та я й не проти була. Просто у мене пенсія малувата, а дітей годувати треба
Я попросила у невістки грошей трохи, десь 500 гривень на день – і тепер не бачу усіх чотирьох онуків, зокрема і рідних. Моя історія дуже не однозначна, тому хочу її розповісти і попросити поради.
Я з чоловіком прожила нормальне життя, виростили одного сина – більше Бог дітей не дав. А вже після 50 ми з чоловіком розійшлися, бо зрозуміли що нам вже не добре разом. Це життя.
І воно до мене чомусь не лагідне. Син у нас ріс розумною, але надто вразливою дитиною, часто хворів. Закінчив університет, влаштувався педагогом, одружився з владною жінкою, Вікторією.
Невістка мала від попереднього шлюбу вже двох дітей. І двоє у них народилися спільних з Сашком – мої рідні онуки Рома і Василинка. Я онуків не ділила, допомагала з усіма.
Я живу в приватному будинку в нашому місті на околиці, а не вістка з сином і дітьми жили в центрі у квартирі Віки. Я, коли вже вийшла на пенсію, часто забирала дітей до себе на всі канікули, а на вихідні – то взагалі святе.
Хоча можете собі уявити: четверо дітей – це не легко. Їх треба нагодувати, розважати, вивчити уроки зі старшими. Але мені це завжди подобалось – готувати на велику родину, приймати гостей.
Але потім все змінилося, бо захворів син і два роки згасав. Не буду про це розповідати детально, бо важко. Я справилась, але тільки за допомоги віри і психолога.
Коли не стало мого сина, невістка Віка продовжувала мені привозити всіх дітей на вихідні. Думаю, що вона влаштовує своє особисте життя.
Та я й не проти була і онукам рада була завжди. От тільки стало мені фінансово важко їх годувати і розважати, особливо якщо це канікули. Просто у мене пенсія малувата, а дітей годувати треба.
От я і попросила у невістки трохи давати мені грошей, коли привозить дітей, десь 500 гривень на день. Але Віка фиркнула і сказала, що такого від мене не очікувала. І більше на мої дзвінки не відповідає.
А я тепер не бачу усіх чотирьох онуків, зокрема і рідних. Невже я на стільки була не права?
Ось така у мене проблема, дуже не однозначна, хочу попросити вашої поради. Як мені себе поводити і повернути спілкування з онуками?
Буду вдячна за любі думки і підтримку, поради і ваше бачення.