Людина з часом звикає до всього, навіть до того, що на роботу щодня доводиться добиратися як оселедець у консерві. Ну, а що вдієш? Час пік!

Справа була буквально вчора, о восьмій ранку, всі їдуть на роботу, природно автобус був забитий.

Я примостилася біля вікна і мовчки дивилася на те, як тісняться люди. Автобус уже збирався рушити, коли в салон увійшла бабуся з палицею.

Жінці було років під дев’яносто, і вона справді важко пересувалася.

Багато місць були зайняті молодими людьми, всі старанно вдавали, що бабусю не помічають.

Таке нахабство мене вразило.

Я не стала залишатися осторонь, взяла бабусю під руку, підвела до молодої дівчини і попросила її поступитися місцем.

Вона лише миттю подивилася на мене, пирхнула і відвернулася до вікна. Її жест мене просто розлютив.

-Може ти зрушиш і поступишся старій людині місце або взагалі совісті немає? Дівчина вкрай невдоволено на мене подивилася, але таки відірвала зад від крісла.

Після цього люди в автобусі почали розмовляти.

Деякі підтримували мене в моєму вчинку, а інші казали, що вік не є аргументом і взагалі мені не варто було втручатися. А ви як думаєте?

КІНЕЦЬ.