Я покохала свою невістку Маринку з перших днів, як рідну дитину. Вона була скромною і освіченою, а любов між нею та моїм сином Пашею була очевидною.

Паша серйозно ставився до неї і заздалегідь повідомив, що збирається одружитися.

Весілля довелося прискорити, оскільки Мприна чекала дитину. Ми організували невелике свято.

Їм не було де жити, тому Паша запропонував їм переїхати до мене. Я жила в будинку, який ми з чоловіком будували і в який вклали багато сил та коштів.

Щоб Маринці було зручно, я віддала їй усі права господині, а сама переїхала на літню кухню, де зробила невеликий ремонт. Коли народився наш онук Богданчик, я допомагала Марині з малюком, бо пологи були важкими.

Пізніше вона зізналася, що підозрює Пашу у зраді. Я втихомирила її, але на душі стало неспокійно. Марина викликала Пашу на розмову і звинуватила його в зраді. Він зізнався, що зраджував з секретаркою.

Марина влаштувала скандал і подала на розлучення. Я вигнала Пашу і залишилася жити з невісткою та онуком.

Марина сказала, що хоче переїхати до своїх батьків, але я вмовила її залишитися і навіть переоформила будинок на Богданчика.

Через півроку Марина привела нового чоловіка і попросила мене піти з дому.

Я була вражена, але вона нагадала, що будинок тепер належить їй. Вона зателефонувала Паші, але він не схотів спілкуватися.

Тепер я планую звернутися до адвоката, щоби розібратися в цій ситуації. Сподіваюся на порада тих, хто стикався з подібним.

КІНЕЦЬ.