2 роки тому мені чоловік купив красиву шубу, дорогу, натуральну. Я тоді чекала дитину, і чоловік вирішив подарувати мені її, щоб я не мерзла. А зараз наш синочок підріс, восени і взимку я з ним буду частенько гуляти, в шубі мені не зручно, та й стрункішою я стала після народження дитини.

Мені зручно буде гуляти в пуховику або пальто. Я сказала чоловікові, що вже цю шубу носити не буду і він сказав, щоб я продала її. Але я попросила чоловіка, щоб він запропонував своїй мамі, можливо, вона буде носити, у нас з нею майже один розмір.

Мені самій було незручно пропонувати мамі чоловіка річ, яку я вже носила, щоб вона не образилася, тому попросила, щоб це зробив чоловік, адже вони рідні люди, порозуміються між собою краще.

Свекруха зраділа, сказала, що із задоволенням буде ходити в цій шубі. Увечері після роботи чоловік відвіз шубу мамі, вона її приміряла, ще фото мені прислала, як їй добре в ній.

Сміялася, що тепер всю осінь і зиму буде ходити в шубі, адже вона дуже їй подобається, дуже дякувала мені. А на наступний день чоловікові зателефонувала сестра Марина.

Вона нещодавно розлучилася, повернулася жити до мами з дитиною і тепер стала якась така погана, заздрить всім: хтось відпочивати їде, хтось машину купує, хтось краще одягається, хтось краще харчується, а вона не може собі цього дозволити.

Марина сказала братові, що совісті у нас немає, дали мамі ношену річ, а могли купити їй нову. Мені це не сподобалось. Чому Марина, коли була одружена, не купила своїй мамі шуби?

Чоловік відразу набрав маму, запитав: вона не ображається на нас? Мама була в гарному настрої, вона аж розсміялася, сказала, що як можна ображатися? Шуба красива, майже нова, їй все будуть заздрити.

Виявляється, сестра чоловіка повернулася додому і побачила, як мама міряє шубу, попросила, щоб та віддала їй її.

Але мама сказала, що вона вже на пенсії, на таку річ собі вже не запрацює, а дочка молода, ще не одну шубу матиме. Мама сказала, що їй шубу невістка подарувала і буде негарно її комусь віддати.

Марина образилася і відразу зателефонувала нам. Але мама сказала більше на її слова не звертати уваги: це вона від заздрості, що ми добре з чоловіком живемо.

КІНЕЦЬ.