Я переїхала до Польщі давно шість років тому. Спочатку працювала, а згодом зустріла тут своє кохання – познайомилася з місцевим хлопцем Томашем, і три роки тому ми одружилися.

Це було кохання з першого погляду. Томаш працював на рецепції в компанії, куди я прийшла на співбесіду. Коли після зустрічі я виходила, він попросив мій номер телефону на випадок, якщо я раптом не отримаю цю роботу.

На щастя, мене прийняли, і відтоді ми нерозлучні.

Мій чоловік з багатодітної родини. У нього є троє братів і три сестри. Між ними усіма дуже хороші стосунки, вони часто зустрічаються і допомагають одне одному у скрутних ситуаціях.

Мене дуже швидко познайомили з родиною. Батькам Томаша уже за 70. Мама народила його, коли їй було за 40. Він завжди був для неї улюбленим найменшим сином.

Я почула це від його братів і сестер, коли ми вперше зустрілися. Тоді не звернула на це уваги, але тепер розумію, що це було попередженням.

У мене враження, що свекруха мене просто терпить, але я їй зовсім не до душі.

Перший приклад. Благословення батьків перед походом до церкви на вінчання. Мама благословляла тільки його, наче мене й не було, наче я не стояла біля нього на колінах.

Так само під час кожного сімейного заходу. Моя польська свекруха вітається тільки з Томашем, питає його, чи подобається йому те, що вона приготувала. Я ж для неї не існую.

Я хотіла їй якось догодити і під час однієї зустрічі почала допомагати їй на кухні, носити тарілки і подавати на стіл. І їй сподобалось.

Ще б пак! Вона з усіма сиділа за столом і наказувала мені, що робити. Звела мене до ролі офіціантки, і, мабуть, це єдина роль, яку вона знає у своїй родині.

Я б хотіла, щоб моя свекруха змінила своє ставлення до мене і стараюся щось для цього робити, але поки що все марно.

Коли я поскаржилася чоловіку, він сказав, що поговорить зі своєю мамою. І, мабуть, він це зробив, тому що під час наступної зустрічі вона вже не бажала моєї допомоги, але її ставлення до мене не змінилося.

На щастя, ми живемо окремо. Я рада, що у мене є люблячий чоловік, який навіть запропонував перестати відвідувати своїх батьків разом, якщо мені це незручно.

Я знаю, що сім’я для нього дуже важлива, і знаю, як багато для нього означає такий крок. Я не хочу, щоб він почувався погано, але я б хотіла, щоб моя свекруха змінила своє ставлення до мене.

Не маю сміливості поговорити з нею сама, бо вона тримається дуже відчужено від мене. Я боюся, що почую слова, які розділять нас назавжди.

Що я можу зробити, щоб переконати її змінити своє ставлення до мене? Я впевнена, що будь-яка інша жінка на моєму місці поводилася б так само.

Мені здається, що через стільки часу моя свекруха вже має зрозуміти, що Томаш виріс, став дорослим, налагодив своє життя і щасливий зі мною.

Але я не можу зрозуміти цю жінку. Що з нею не так? Чи, може, я забагато прошу? Дуже сподіваюся на ваші поради, адже своїх батьків чи старших сестер у мене немає, запитати поради ні в кого.

Джерело