– Я останній раз тебе питаю, будеш мені квартиру залишати? – майже прокричав в обличчя матері чоловік, – Подумай гарненько, якщо перепишеш її на ЛюдкУ, не дзвони мені більше!

– Ти ж знаєш, що це її квартира, вона просто тоді нам її залишила і паперИ на власність не підписала.

– Мамо, мені жити нема де! Ми вчотирьох тулимося на 43 метрах, а у Діани діти, які далеко вже не діти. Невже ти хочеш мою сім’ю зруйнувати?

– Ти сам все зруйнував. Іди, я все сказала! – присівши на крісло прошепотіла жінка.

Артем накинув куртку і вийшов з квартири, не прощаючись. Жінка сиділа в кріслі закривши очі і хитаючи головою.

Ірині Олегівні 72 роки, добродушна і проста пенсіонерка, яка дуже любить своїх дітей і онуків. Доля подарувала їй двох діток Артема і Людмилу. Все життя вони з чоловіком поклали на те, щоб у їхніх дітей було гідне існування.

Далі дітям освіту, допомогли придбати житло. Поки був живий чоловік, вони відкладали, збирали і допомагали фінансово дітям. Але на жаль жінка овдовіла чотири роки тому і допомога вже потрібна була їй.

З чоловіком Ірина Олегівна прожила в любові і розумінні все життя, всяке бувало, але вони змогли зберегти свій союз. Жінка розривалася між дітьми. З одного боку їй було шкода сина, з іншого так обділити дочку.

Артему і так завжди більше діставалося, то готівкою, то меблі йому купити потрібно, то машину оновити. Люда ж не винна, що він сім’ю розвалив, у неї їх он скільки.

Артему вже 53 роки, він не те що дорослий, він сам вже дід. З дружиною розлучився багато років тому, через ревнощі. Дружина ревнувала його до роботи, чоловік працює вчителем, отже в жіночому колективі.

Артем вчинив по-чоловічому, залишивши квартиру дружині і дочці, яку до речі купила Ірина Олегівна з чоловіком. Продавши колись свою троячку в центрі міста, вони змогли купити дві хороші однокімнатні квартири дітям.

Самі хотіли переїхати жити на дачу, щоб не заважати дітям. Після розлучення Артем одружився на колезі (видать не дарма ревнувала), яка жила в невеликій квартирі з двома дітьми.

Людмила не погано влаштувалася, вивчилася на лікаря, вийшла заміж і переїхала до чоловіка. Батькам вона заборонила жити на дачі, мовляв далеко все і не зручно, а раз вона живе у чоловіка, то і батьки нехай в цій квартирі живуть.

Один за одним з’явилися діти, троє синів пороку, як називає їх Люда «три богатирі». Зараз їй 46, перші онуки теж на підході. Все було б добре, але от здоров’я почало підводити, багато працювати не може.

Ірину Олегівну вже далеко не в перший раз «обробляє» Артем. Чоловік просить матір переписати квартиру на нього. Аргументом є те, що жити йому нема де. Ні чого про сестру він і чути не хоче, його навіть не бентежить той факт, що йому віддала дачу в таємниці від дочки, яку він продав.

Останнім часом він почав кричати, лаятися і вимагати. Ірина Олегівна боїться говорити дочці, знає, що не можна їй тиск піднімати і перший раз була рада, що діти між собою не спілкуються взагалі.

Після останнього візиту сина, Ірина Олегівна звернулася до нотаріуса з бажанням оформити дарчу, Людмилі сказала, що на майбутнє, в разі чого у них все готово буде, все таки вік уже пристойний.

КІНЕЦЬ.